ТРАКТУВАННЯ МОСКОВСЬКОЇ СХИЗМИ ТА ВІДПОВІДЬ НА ІНФОРМАЦІЙНУ ВІЙНУ ПРОТИ ФЛОРЕНТІЙСЬКОЇ УНІЇ В ПОЛЕМІЧНОМУ ДОРОБКУ ТЕОДОРА СКУМИНОВИЧА

Ткачук, Р. (2022). THE INTERPRETATION OF MOSCOW'S SCHISM AND THE ANSWER ON THE INFORMATIONAL WARFARE AGAINST THE FLORENTINE UNION IN THE POLEMICAL HERITAGE OF THEODORE SKUMYNOVYCH. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Literary Studies. Linguistics. Folklore Studies(2), 85–89. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2022.32.16

Присвячено дослідженню окремих історико-літературних аспектів полемічного твору екс-ігумена Михайлівського монастиря в Києві Теодора Скуминовича "Przyczyny porzucenia Disuniey przezacnemu narodowi ruskiemu podane" (1643). Письменник простежив єдність Руської церкви з Апостольською столицею в час відокремлення її північно-східних єпархій і проголошення автокефалії Московської митрополії. Зауваживши незаконність обрання рязанського єпископа Йони "митрополитом Київським і всієї Русі", унаслідок чого в Київській церкві виникло двовладдя, Теодор Скуминович обґрунтував думку, що законні первосвятителі Києва, на відміну від самопроголошених митрополитів-схизматиків у Москві, залишалися уніатами. На доказ цього католицький полеміст навів приклад поставлення папою Пієм II главою Руської церкви Ісидорового учня – Григорія II Болгариновича. Засуджуючи розкольницькі течії всередині Київської митрополії, книжник виступив із критикою автора "ПАТЕРІКОN"-у, який поставив під сумнів канонічність архієрейських свячень Григорія II Болгариновича й доводив легітимність влади митрополита-розкольника Йони, якого відмовився визнати Вселенський патріархат. За словами Теодора Скуминовича, унійну політику Руської церкви після Григорія II Болгариновича продовжували Мисаїл, священномученик Макарій I і Йосиф I Болгаринович. Підтримку митрополитом Мисаїлом діалогу Руської церкви з Римом засвідчував текст епістоли "Poselstwo do Papieża rzymskiego Sixta IIII od duchowieństwa i od książąt i panów ruskich w roku 1476". Підтвердженням унійних переконань митрополита Йосифа I Болгариновича, котрого українські полемісти нерідко плутали з Йосифом II Солтаном, Теодору Скуминовичу слугував лист патріарха Ніфонта II, аналізу змісту якого у творі відведено значне місце.