СПРАВЕДЛИВІСТЬ – ПРОВІДНИЙ ПРИНЦИП ІНСТИТУТУ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Marchenko, Y. I. (2020). JUSTICE - THE LEADING PRINCIPLE OF THE INSTITUTE OF PAY. Соціальне право(1), 178–183. https://doi.org/10.37440/soclaw.2020.01.31

У статті розглянуто справедливість як один із провідних принципів інституту оплати праці. Зроблено висновок, що принцип соціальної справедливості є загальновизнаною цінністю демократичної держави. Соціальна справедливість – одна з фундаментальних цінностей суспільно-політичного життя, що виходить із принципу врівноваженості в соціальних відносинах прав і обов’язків людей, інтересів суспільства й особи, це певна відповідність між практичною роллю різних індивідів (верств) у житті суспільства та їх соціальним становищем, між працею і винагородою, заслугами та їх визнанням. Справедливість як ключова умова гідного ставлення до працівника передбачає: а) справедливі і сприятливі умови праці; б) справедливу і задовільну винагороду за неї; в) гідне існування працівника та членів його сім’ї; г) можливість об’єднання з метою захисту своїх соціально-економічних інтересів.Зазначено, що інститут оплати праці є одним із основних у царині трудового права, спрямованих на забезпечення права працівників на справедливу винагороду за свою працю. Гарантії, які закріплюються, або повинні закріплюватися в інституті оплати праці, за своїм характером спрямовані на реалізацію права на справедливу винагороду, тобто йдеться про їх спрямованість на забезпечення гідної оплати праці. Отже, для належної реалізації права на оплату праці у вітчизняному законодавстві та на практиці має бути використана концепція «гідної, справедливої заробітної плати». Констатовано, що сьогодні в нашій державі реалізується концепція – право кожного на винагороду за працю без дискримінації та не нижче встановленого мінімального розміру праці. Разом із тим ця концепція спрямована не на забезпечення життя, а швидше на «виживання». З цих позицій є актуальним закріплення у вітчизняному законодавстві поняття «гідна заробітна плата». Держава має встановлювати на рівні нормативних актів гарантії, без додержання яких неможливе забезпечення гідного життя громадян. У багатьох міжнародних нормативних актах з прав людини та конституціях сучасних держав прямо чи опосередковано закріплене право працівників на гідне існування, що має забезпечуватися рівнем заробітної плати.