Освітні реформи в Україні (кінець ХХ – початок ХХІ ст.): історичний контекст і наслідки

Капітан, Л., Товтин, Я. (2026). Educational reforms in Ukraine (Late 20th – Beginning of 21st Century): Historical Context and Impacts. Українознавство(1), 261–276. https://doi.org/10.17721/2413-7065.1(98).2026.356158

Актуальність. Одним із фундаментальних інститутів суспільства, що має безпосередній вплив на соціально-економічний розвиток держави, формування різних форм ідентичності, інтеграцію в соціокультурний глобальний простір, є система освіти. Для України кінець ХХ – початок ХХІ ст. позначилися не лише кардинальними соціокультурними, суспільно-політичними та економічними трансформаціями, а й масштабними реформами, які відбувалися як в умовах серйозних внутрішніх криз та катаклізмів, так і під впливом євроінтеграційних прагнень. Реформи у сфері освіти були покликані модернізувати систему шкільної та вищої освіти. Але процеси реформування супроводжувалися низкою проблем, серед яких інституційна нестабільність, брак ресурсів, відсутність послідовності й спадкоємності реформ, цілісної довгострокової та продуманої стратегії. Зважаючи на зазначені проблеми, є потреба у науковому комплексному аналізі освітніх реформ в Україні в окреслений період з опертям на історичний контекст, врахуванням зовнішніх і внутрішніх викликів. Така опукла візія дасть змогу не лише надати оцінку вже наявним результатам реформування, а й визначити перспективи подальшого розвитку шкільної та вищої освіти в Україні.
Мета статті полягає в огляді реформ в системі шкільної та вищої освіти України кінця ХХ – початку ХХІ ст. крізь призму історичного контексту та з точки зору сучасних вимог до системи освіти.
Висновки. Реформи в системі шкільної та вищої освіти України наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. стали закономірним процесом, що випливав із трансформацій суспільно-політичного, соціально-економічного та культурного простору нашої держави. Вони є відображенням тих нагальних проблем і потреб українського суспільства, перед якими воно опинилося в системі глобальних внутрішніх та зовнішніх перетворень. Реформи заклали основи для створення національної системи шкільної освіти та інституцій вищої освіти, орієнтованих на демократичні цінності та інтеграцію у європейський освітній простір. Водночас залишаються невирішеними проблеми рівного доступу до якісної освіти, особливо в умовах російсько-української війни; належного матеріально-технічного забезпечення освітнього процесу на усіх щаблях; повноцінної автономії закладів вищої освіти; належної оплати праці освітян та науково-педагогічних працівників. Перспективними напрямками подальших досліджень є аналіз і моніторинг впливу новітніх технологій на систему освіти та формування сучасної освітньої парадигми.