Експліцитні способи вираження компаративності в українських пареміях ХІХ ст.

Бондаренко М. Експліцитні способи вираження компаративності в українських пареміях ХІХ ст. Українське мовознавство. 2024. Вип. 1 (54). С. 141-159.

Вступ. Для сучасної історичної лінгвістики надзвичайно актуальним є дослідження компаративності мовних одиниць, адже вербалізація процесів і результатів порівняння дій, ознак, явищ чи предметів не лише проливає світло на систему поглядів наших предків, їхніх уявлень про людину та її місце у світі, а й дає змогу простежити особливості мовної системи на певному синхронному зрізі. Особливо цікавим є виявлення специфіки добору мовних засобів для реалізації порівняльної семантики в пареміях, які були невід’ємною частиною мовної картини світу українців минулого.
Методи. У дослідженні застосовано зіставний метод для розгляду особливостей способів вираження компаративності в пареміях, засвідчених у збірках “Галицько-руські народні приповідки” (1901–1910) І. Франка та “Українські приказки, прислів’я і таке інше” (1864) М. Номиса, а також описовий метод з прийомом внутрішньої інтерпретації для класифікації аналізованих одиниць за чітко визначеними параметрами.
Результати. На основі наявних класифікацій порівняльних конструкцій було запропоновано власну класифікацію способів вираження компаративності в пареміях. Визначено два основні способи вираження порівняльних відношень у паремійних одиницях – експліцитний та імпліцитний, а також їхні підвиди. Докладно проаналізовано структурно цілісні порівняльні конструкції (порівняльні звороти (непоширені й поширені) зі сполучниками як, мов, немов, наче, неначе, неначебто, ніби, нібито, немовби, немовбито та ін. + підрядні речення); конструкції з формами ступенів порівняння прислівників і прикметників: кращий, ніж…; вищий, ніж…; одиниці, що мають лише об’єкт порівняння. Особливу увагу присвячено компаративним пареміям, до складу яких входять давні за походженням порівняльні сполучники (мол, аки/ак, коби), яких сучасна українська мова не фіксує, а також одиницям з двома порівняльними сполучниками, що виступають засобами мовного оформлення компаративної семантики.
Висновки. Дослідження компаративних паремій, засвідчених в аналізованих збірках, дає змогу виявити специфіку “ословлення” дійсності українцями XIX ст., з’ясувати роль і місце паремій у їхній мовній картині світу, простежити динаміку лексичної та фразеологічної підсистем української мови цього періоду. Серед експліцитних способів вираження компаративності найбільш продуктивним є творення структурно цілісних порівняльних конструкцій (порівняльні звороти (непоширені й поширені) з порівняльними сполучниками, а також підрядні речення).