Глобальне та національне в сучасній вищій освіті: філософсько-культурологічні аспекти формування ідентичності

Кузнєцова, І., Множинська, Р. & Байрамова, О. (2025). Глобальне та національне в сучасній вищій освіті: філософсько-культурологічні аспекти формування ідентичності. Українознавство, 1(94), 197-208. https://doi.org/10.17721/2413-7065.1(94).2025.322787

Актуальність. Діалектика глобального та національного в сучасній вищій освіті є однією з ключових проблем сучасного гуманітарного дискурсу. Глобалізація, що формує універсальні стандарти й тенденції, часто вступає в конфлікт із прагненням зберегти локальні культурні ідентичності. Саме цей конфлікт свого часу став перешкодою на шляху прийняття Конституції Європейського Союзу, оскільки національні інтереси окремих держав виявилися несумісними із баченням спільного європейського майбутнього. Ця розбіжність відобразилась і на сфері освіти. За умов глобалізації, яка генерує суспільство споживання через стандартизацію цінностей без урахування потреб та особливостей окремих суспільств, національні освітні системи стикаються з викликами щодо збереження локальної ідентичності. Незахищеність національних цінностей дестабілізує суспільні відносини, зокрема систему морально-етичних цінностей, які в будь-якому історичному періоді є основою для становлення і розвитку суспільства. Для людини ліберального суспільства гуманітарною і соціальною цінністю є свобода слова не лише сама по собі, але й як складова совісті та гарант усіх інших свобод і прав людини.
Мета статті полягає в аналізі діалектики глобального і національного в сучасній вищій освіті та у виявленні її впливу на формування національної ідентичності в умовах глобалізації.
Висновки. Освітні системи сучасності мають бути простором діалогу, де локальні традиції переосмислюються у взаємодії із глобальними стандартами. Університети можуть і повинні стати платформами для цього діалогу, сприяючи інтеграції національної ідентичності у глобальну спільноту без втрати самобутності. Приклади реформування освіти у постколоніальних країнах, сучасних європейських державах та в Україні демонструють, що баланс між глобальним і національним є досяжним, якщо процес реформування враховує як потребу збереження локального контексту, так й інтеграцію у глобальний світ. Отже, освіта стає не лише простором транслювання знань, але й формування ідентичності, коли взаємодія глобального і національного продукує нові можливості. Герменевтичний підхід, заснований на діалозі та взаєморозумінні, пропонує перспективну модель для подолання конфліктів і створення нового освітнього порядку, що відповідає викликам сучасності.