Покутські Карпати в системі фізико-географічного районування Українських Карпат

Гостюк З. В., Мельник А. В. Покутські Карпати в системі фізико-географічного районування Українських Карпат. Фізична географія та геоморфологія. 2017. Вип. 4 (88). С. 12-21.

Проаналізовано погляди дослідників природи Українських Карпат щодо просторового окреслення природного регіону Покутських Карпат. З’ясовано, що під ним розуміються дещо різні за територіальним розміщенням регіональні одиниці: низькогірна територія, що простягається від верхів’я р. Лючки до кордону з Румунією (Круглов, Максимов, 1968); природний середньогірний район між р. Прут і р. Черемош і її притокою Чорний Черемош (Воропай, Куниця, 1966); природний низькогірний район між р. Лючка і р. Черемош (Койнов, 1973, Гілецький, 2012). Беручи до уваги фізико-географічне районування Українських Карпат П.М. Цися (1964), М.М. Рибіна і П.М. Цися (1968), Г.П. Міллера і О.М. Федірка (1990), а також геоморфологічне районування того ж регіону Я.С. Кравчука (2005) зроблено висновок, що Покутські Карпати не можуть бути одиницею фізико-географічного районування рангу район, оскільки їхня низькогірна і середньогірна частини належать до різних фізико-географічних областей – Низькогірно-скибової і Середньогірно-скибової. З огляду на те, що Покутські Карпати це гірська частина історико-географічної області України, запропоновано розглядати їх як природно-господарський регіон. В якості його меж запропоновано вважати р. Черемош на південному сході, та межі фізико-географічних районів низькогірних середньогірних Покутсько-Буковинських Карпат згідно Г.П. Міллера і О.М. Федірко (1990) з уточненнями А.В. Мельника (1999). Опираючись на аналіз топографічних, геологічних і геоморфологічних карт, космознімків, цифрової моделі рельєфу, а також укладену нами ландшафтну карту Покутських Карпат в масштабі 1 : 50 000 уточнено межі Покутських Карпат та обґрунтовано більш детальний поділ їх на ландшафти. Загалом виділено 17 ландшафтів, в тому числі 7 в Покутському середньогір’ї і 10 у Покутському низькогір’ї, які об’єднано у два види – Покутський середньогірний і Покутський низькогірний.