Психологічні особливості міжособистісних стосунків дітей-сиріт старшого дошкільного віку

Баранаускіне, І., & Коваленко, А.Б. (2020). Психологічні особливості міжособистісних стосунків дітей-сиріт старшого дошкільного віку. Український психологічний журнал, 2(14), 9-27. https://doi.org/10.17721/upj.2020.2(14).1

У статті наведено результати дослідження особливостей міжособистісних стосунків дітей-сиріт старшого дошкільного віку. Виявлено відмінності у функціонуванні сфери міжособистісних стосунків у дітей-сиріт та дітей, які виховуються в сім’ї. У дітей-сиріт переважає підвищений інтерес до дорослого, що свідчить про незадоволення потреби в увазі з його боку. Головним мотивом спілкування дітей, які виховуються в сім’ї, є пізнавальний мотив, тоді як у дітей-сиріт – потреба в увазі й доброзичливості.
У дітей-сиріт відмічається підвищена конфліктність, приводом для чого є побутові проблеми і боротьба за увагу і доброзичливість дорослого, на відміну від дітей, що виховуються в сім’ї, в яких приводом для конфлікту є самоствердження в грі.
Діти-сироти слабше та рідше виражають у спілкуванні свої власні емоції, рідко звертаються до партнера за порадою, підтримкою та для обміну враженнями, на відміну від дітей з сім’ї. Стосунки з однолітками у дітей-сиріт викликають відчуття байдужості.
Виявлено відмінності між дітьми-сиротами та дітьми, які виховуються в сім’ї за показниками благополуччя взаємостосунків: у групі дітей-сиріт він є досить низьким, водночас як у дітей, які виховуються в сім’ї, – високий.
У дітей-сиріт через проблеми у міжособистісних стосунках з дорослими та однолітками спостерігаються певні відхилення в становленні найважливіших психологічних утворень: спотворення образу себе, затримка у становленні суб’єктного ставлення до самого себе, а також уповільнений і неповноцінний розвиток активності, що в подальшому може негативно позначитися на психологічному благополуччю особистості.