Діалектика релігійного і світського в турецькій лінгвокультурі

Покровська І. Л. Діалектика релігійного і світського в турецькій лінгвокультурі : дис.. ...д-ра філол. наук : 10.02.13 мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії / Покровська Ірина Леонідівна. - Київ, 2016. – 458 с.

Виконане дисертаційне дослідження започатковує новий напрям теолінгвістичних студій, пов'язаний із глибинним аналізом причин і ступенів сакралізації / десакралізації лексем і фразеологізмів різних мов. Проведене студіювання релігійного і світського в турецькій лінгвокультурі дало змогу отримати нові дані щодо розвитку турецької мови в релігійно неоднорідному турецькому суспільстві. Сучасна наука в діалектиці бачить взаємодію всіх речей, їхні зміни та характер відношень. На сьогодні це багатозначне поняття, яке означає і спосіб світорозуміння, і теорію пізнання, і його метод. Встановлено, що в сучасній наукові парадигмі превалює діалектичний підхід, що визначає спосіб світорозуміння, теорію пізнання, методологію. Термін «діалектика» з філософії увійшов до термінологічного апарату інших наук: культурології, економіки, педагогіки, біології, мистецтвознавства та лінгвістики. У дисертаційній роботі на матеріалі турецької мови розглянуто процес втрати сакрального значення базовими релігійними термінами, найбільш відомими коранічними висловами в текстах різних стилів – художньому, газетно-публіцистичному, науковому, епістолярному, частково – розмовному. Аналіз семантики релігійно маркованих одиниць у різних світських дискурсах показав, що вони здатні повністю втрачати зв’язок зі своїм первинним значенням і першоджерелом, набуваючи різнопланових, характерних для побутового стилю конотацій. У дисертаційному дослідженні під час аналізу різновидів сакралізації лексичних одиниць, об’єктом дослідження виступають переважно тексти релігійного дискурсу, зокрема оповідання, тексти молитов, релігійні загадки та інші жанри сучасної релігійної літератури, на основі яких здійснюється аналіз лексики та фразеології, що використовуються для позначення релігійних осіб і понять. При цьому антономазія розглядається як стилістичний троп, який використовується для описових характеристик сакронімів Аллах та Мухаммед. У дослідженні здійснено тематичну класифікацію термінів суфійського походження, на основі якої було виокремлено такі групи суфізмів: терміни на позначення представників тарикатів та їх ступенів, певних обрядових місць, одягу суфіїв, терміни, пов’язані з певними станами в суфізмі (радість, хвилювання, надія, страх) і поведінкою та звичаями суфіїв. Діалектика світського й релігійного лексем і фразеологізмів турецької мови знаходить свій вияв у багатьох сферах людського життя, що реалізується на мовному рівні завдяки процесам сакралізації та десакралізації назв реалій релігійного і світського аспектів існування турецького етносу.