МІСЦЕ ПРАВА У ФІЛОСОФСЬКОМУ ДИСКУРСІ КАНТА

Terletsky, V. (2025). THE PLACE OF LAW IN KANT'S PHILOSOPHICAL DISCOURSE. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy, 1(12), 11–15. https://doi.org/10.17721/2523-4064.2025/12-2/23

Вс т у п . Наголошено, що Імануель Кант, хоча й не був юристом, зробив вагомий внесок у формування філософії права як складової частини практичної філософії. Його вчення про право стало частиною фундаментальної дискусії Нового часу щодо співвідношення права та моралі. Основною метою статті є з'ясування місця поняття права в системі кантівської практичної філософії, а також аналіз ключових передумов, на яких ґрунтується його розуміння права.
Ме тоди . Застосовано герменевтичний і концептуальний аналіз, історико-філософське зіставлення та порівняль- ний підхід. Джерельною базою стали як тексти самого Канта (передусім "Метафізика звичаїв", "До вічного миру", лек- ційна спадщина), так і сучасні інтерпретації (зокрема, праці М. Вілашека, О. Гьоффе, Г.-Г. Шмітца). Особливу увагу при- ділено реконструкції дефініції права та її складників: практичності, зовнішності й універсальності.
Рез у ль та ти . Доведено, що кантівське поняття права має нормативний, але не прескриптивний характер. Кантове право – це зовнішня система регуляції вчинків, заснована на формальній ідеї свободи, яка допускає легітимний примус. Уста- новлено, що Кант чітко розрізняє право і мораль за ознакою внутрішньої мотивації, вводячи поняття "права у строгому сенсі слова", позбавленого етичних домішок. Аргументовано, що особливу цінність становлять кантівські розмежування між моральним і позитивним правом, обов'язками права і обов'язками чесноти, а також між легальністю і моральністю. Запропоновано інтерпретацію сучасного німецького дослідника М. Вілашека , яка підкреслює, що право в Канта встановлює межі дозволеного, але не наказує чинити морально.
Вис н овк и . Обґрунтовано, що вчення Канта про право є оригінальним внеском у розробку теоретичних основ норма- тивного порядку. Воно окреслює право як форму співіснування свобідних волевиявлень на основі універсального закону. Такий підхід зберігає актуальність у сучасних умовах, де баланс між законністю і мораллю є критично важливим. Розмежу- вання права і моралі в Канта не означає їх ізоляції, а навпаки – вказує на глибоку раціональну взаємодоповнюваність, що становить значущий внесок у філософське осмислення сучасного правопорядку.