Організаційно-правові засади діяльності Вищої ради правосуддя
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
2023
Автор(и) :
Демидюк Ольга Борисівна
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Хотинська-Нор Оксана Зіновіївна
Мова основного тексту :
ua
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Демидюк, О. Б. (2023). Організаційно-правові засади діяльності Вищої ради правосуддя [Дис. д-ра філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/123456789/3819
[ДСТУ] Демидюк О. Б. Організаційно-правові засади діяльності Вищої ради правосуддя : дис. … д-ра філософії : 08 Право. Київ, 2023. 230 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/123456789/3819 (дата звернення: 25.07.2026).
Дисертація є комплексним дослідженням організаційно-правових засад діяльності Вищої ради правосуддя, в якому приділено увагу актуальним питанням функціонування цього органу суддівського врядування з урахуванням умов сучасного етапу державотворення.
Аргументовано положення про складну, багатокомпонентну та комплексну правову природу Вищої ради правосуддя, що охоплює управлінську, контрольну, представницьку складові, які у своїй взаємодії відображають збалансованість інтересів різних інститутів державної влади у функціонуванні незалежної судової влади в державі.
Запропоновано авторську класифікацію функцій Вищої ради правосуддя, зокрема їх диференціацію за рівнем правової регламентації на: конституційні (формування суддівського корпусу, забезпечення незалежності суддів, юрисдикційна функція) та законодавчо визначені (контрольна, організаційно-
управлінська, кадрово-управлінська, нормотворча, консультативна, комунікативна, іміджева). Відзначено, що конституційні функції Вищої ради правосуддя є відносно сталими, їх реалізація забезпечує відповідність цього органу конституційно окресленому статусу. Водночас, законодавчо закріплені функції Вищої ради правосуддя є допоміжними та змінними величинами, відзначаються динамізмом і можуть зазнавати трансформацій.
Аргументовано доцільність дослідження процесу формування Вищої ради правосуддя з урахуванням інституційного та процедурного компонентів, що перебувають у тісному взаємозв’язку. Інституційний компонент стосується суб’єктів формування Вищої ради правосуддя та безпосередньо її складу. Процедурний компонент визначає особливості процесу формування Вищої ради правосуддя.
Обґрунтовано, що участь у формуванні Вищої ради правосуддя адвокатської спільноти є пересторогою корпоративізму та замкнутості, що є небезпечними для судової влади явищами. Адвокатура разом з іншими інститутами відіграє певну функцію запобіжника, а також сприяє розвитку системних зв’язків як необхідної умови ефективного функціонування судової влади в державі.
Відзначено актуальність запровадження нового підходу формування Вищої ради правосуддя за участі Етичної ради. Це сприятиме забезпеченню відповідності її членів критерію політичної нейтральності, а отже незалежності цього органу як державної інституції у лоні судової влади. Крім того, умовно єдині підходи в питанні процедури вибору сприятимуть єдності статусу члена Вищої ради правосуддя. Проаналізовано системні зв’язки Вищої ради правосуддя з урахуванням приналежності суб’єктів взаємодії до судової системи на двох рівнях:
1) внутрішньосистемному, який передбачає зв’язки Вищої ради правосуддя з іншими елементами (суб’єктами) судової системи, – судами, суддівським корпусом, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України, Службою судової охорони, органами суддівського самоврядування;
2) зовнішньосистемного, який передбачає зв’язки Вищої ради правосуддя з суб’єктами, що перебувають поза судовою системою, – органами державної влади, інститутами громадянського суспільства, міжнародними організаціями, громадськістю, юридичними та фізичними особами.
Детально розглянуто сферу юрисдикційної діяльності Вищої ради правосуддя, під якою запропоновано розуміти врегульовану законодавством діяльність, в процесі якої реалізуються визначені законом повноваження, що передбачають встановлення та оцінку Вищою радою правосуддя правовідносин, віднесених до сфери її відання, з наступним застосуванням правових норм і винесенням обов’язкового рішення, яке тягне за собою юридичні наслідки (спрямоване на виникнення, зміну чи припинення правовідносин).
Обґрунтовано, що окремі напрями діяльності ВРП мають подвійну характеристику. Наприклад, звільнення судді з посади за особливими обставинами є і юрисдикційною діяльністю ВРП, і сегментом її діяльності щодо формування суддівського корпусу.
Акцентовано увагу на такому сегменті адміністрування як інформаційне забезпечення функціонування судової влади, в якому ключова роль відводиться локальній нормотворчості Вищої ради правосуддя.
Ключові слова: Вища рада правосуддя, орган врядування, незалежність судової влади, суд, суддя, судова система, правосуддя, судова влада, повноваження судді, дисциплінарне провадження.
Аргументовано положення про складну, багатокомпонентну та комплексну правову природу Вищої ради правосуддя, що охоплює управлінську, контрольну, представницьку складові, які у своїй взаємодії відображають збалансованість інтересів різних інститутів державної влади у функціонуванні незалежної судової влади в державі.
Запропоновано авторську класифікацію функцій Вищої ради правосуддя, зокрема їх диференціацію за рівнем правової регламентації на: конституційні (формування суддівського корпусу, забезпечення незалежності суддів, юрисдикційна функція) та законодавчо визначені (контрольна, організаційно-
управлінська, кадрово-управлінська, нормотворча, консультативна, комунікативна, іміджева). Відзначено, що конституційні функції Вищої ради правосуддя є відносно сталими, їх реалізація забезпечує відповідність цього органу конституційно окресленому статусу. Водночас, законодавчо закріплені функції Вищої ради правосуддя є допоміжними та змінними величинами, відзначаються динамізмом і можуть зазнавати трансформацій.
Аргументовано доцільність дослідження процесу формування Вищої ради правосуддя з урахуванням інституційного та процедурного компонентів, що перебувають у тісному взаємозв’язку. Інституційний компонент стосується суб’єктів формування Вищої ради правосуддя та безпосередньо її складу. Процедурний компонент визначає особливості процесу формування Вищої ради правосуддя.
Обґрунтовано, що участь у формуванні Вищої ради правосуддя адвокатської спільноти є пересторогою корпоративізму та замкнутості, що є небезпечними для судової влади явищами. Адвокатура разом з іншими інститутами відіграє певну функцію запобіжника, а також сприяє розвитку системних зв’язків як необхідної умови ефективного функціонування судової влади в державі.
Відзначено актуальність запровадження нового підходу формування Вищої ради правосуддя за участі Етичної ради. Це сприятиме забезпеченню відповідності її членів критерію політичної нейтральності, а отже незалежності цього органу як державної інституції у лоні судової влади. Крім того, умовно єдині підходи в питанні процедури вибору сприятимуть єдності статусу члена Вищої ради правосуддя. Проаналізовано системні зв’язки Вищої ради правосуддя з урахуванням приналежності суб’єктів взаємодії до судової системи на двох рівнях:
1) внутрішньосистемному, який передбачає зв’язки Вищої ради правосуддя з іншими елементами (суб’єктами) судової системи, – судами, суддівським корпусом, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України, Службою судової охорони, органами суддівського самоврядування;
2) зовнішньосистемного, який передбачає зв’язки Вищої ради правосуддя з суб’єктами, що перебувають поза судовою системою, – органами державної влади, інститутами громадянського суспільства, міжнародними організаціями, громадськістю, юридичними та фізичними особами.
Детально розглянуто сферу юрисдикційної діяльності Вищої ради правосуддя, під якою запропоновано розуміти врегульовану законодавством діяльність, в процесі якої реалізуються визначені законом повноваження, що передбачають встановлення та оцінку Вищою радою правосуддя правовідносин, віднесених до сфери її відання, з наступним застосуванням правових норм і винесенням обов’язкового рішення, яке тягне за собою юридичні наслідки (спрямоване на виникнення, зміну чи припинення правовідносин).
Обґрунтовано, що окремі напрями діяльності ВРП мають подвійну характеристику. Наприклад, звільнення судді з посади за особливими обставинами є і юрисдикційною діяльністю ВРП, і сегментом її діяльності щодо формування суддівського корпусу.
Акцентовано увагу на такому сегменті адміністрування як інформаційне забезпечення функціонування судової влади, в якому ключова роль відводиться локальній нормотворчості Вищої ради правосуддя.
Ключові слова: Вища рада правосуддя, орган врядування, незалежність судової влади, суд, суддя, судова система, правосуддя, судова влада, повноваження судді, дисциплінарне провадження.
Галузі знань та спеціальності :
08 Право
081 Право
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
1.26 MB
Контрольна сума :
(MD5):228c583eb773231afecb4c569ed8d8c3
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International