ІНСТИТУТИ СУДОВОЇ ВЛАДИ У ВЕЛИКОМУ КНЯЗІВСТВІ ЛИТОВСЬКОМУ (ХІV–XVI СТ.): СТРУКТУРА, КЛАСИФІКАЦІЯ, КОМПЕТЕНЦІЯ

Захарченко, П. П. (2019). INSTITUTIONS OF THE JUDICIARY IN THE GRAND DUCHY OF LITHUANIA (XIV–XVI CENTURIES): STRUCTURE, CLASSIFICATION, COMPETENCE. Вісник кримінального судочинства(3), 151–163. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2019.3/151-163

Анотація. У статті здійснено класифікацію судових органів у Великому князівстві Литовському (далі ВКЛ), до складу якого в зазначений період входила більшість українських земель.
Метою роботи є виявлення інститутів судочинства, що діяли в період середньовіччя у ВКЛ, вивчення їхньої структури, класифікація та компетенція кожного з них.
Услід за більшістю дослідників історії національного права автор поділяє думку про проходження трьох етапів еволюції організації судочинства у вказаний період. В основу періодизації покладений відомий принцип належності судів, виокремивши суди державні та недержавні. Здійснено характеристику кожного із інститутів судової влади. Зазначено, що державні суди перебували під безпосередньою юрисдикцією великого князя та його урядників, у той час як недержавні суди не підпорядковувалися урядникам, проте їхні рішення визнавалися легітимними. Такі суди влаштовували як Великого князя Литовського (Господаря), так і широкі верстви населення, адже перший намагався розвантажити судові інстанції, а другі – шукали можливості вирішити спір на місці, без далеких переїздів і особливих грошових витрат з дотриманням букви і духу закону.
Найбільшу увагу автором приділено копним судам, створеним на основі українського звичаєвого права. Вони виникли у ХІV ст. із традиції руських вервних судів. Вважають громадськими судами, які діяли на всій українській етнічній території, здебільшого у сільській місцевості. Міста і містечка, які не перебували на магдебурзькому праві, також включалися у склад копної території. У його роботі брали участь представники різноманітних верств і прошарків українського суспільства, починаючи від селянства, і завершуючи шляхтичами-урядовцями.
Акцентовано увагу на юрисдикцію копних судів у частині кримінального процесу. Доведено, що з кримінальних справ, що розглядалися копними судами, вирізнялися майнові злочини – крадіжка, пограбування, розбій, підпал. Практикувалася кваліфікована смертна кара, насамперед повішення, спалення, четвертування. Спочатку під юрисдикцію копних судів потрапляли всі мешканці копного округу (околиці), однак згодом шляхта отримала право судитися господарським судом.
У висновках, зазначено, що попри розмаїття інститутів судової влади компетенція кожного суду була достатньо чітко визначена.