Виховна робота в закладах професійно-технічної освіти УРСР в умовах лібералізації 1985–1991 рр.

Швидун, М. (2026). Виховна робота в закладах професійно-технічної освіти УРСР в умовах лібералізації 1985–1991 рр. Етнічна історія народів Європи, (78), 131–137. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2026.78.16

Актуальність. Заклади освіти в УРСР виступали не лише засобом формування професійних кадрів, а й інструментом конструювання радянської ідентичності, система виховання базувалася на марксистській ідеології та стратегічних планах партії сформувати денаціоналізовану спільноту – радянський народ. В умовах «перебудови» та гласності 1985–1991 рр. в УРСР, наростання кризи офіційної ідеології виникла потреба модернізувати навчально-виховний процес в закладах професійно-технічної освіти. Вивчення цього досвіду не втратило актуальності і на сучасному етапі. Мета дослідження – простежити вплив процесів лібералізації періоду «перебудови» на виховну роботу в закладах професійно-технічної освіти УРСР. Методи. Використані принципи історизму, науковості, методи аналітичного, описового і критичного аналізу допомогли проаналізувати особливості виховної роботи в закладах профтехосвіти відповідно до історичних обставин та ліберальних суспільно-політичних змін. Результати дослідження. У статті установлено, що реформа профтехосвіти 1984 р. передбачала покращення якості комуністичного, ідейного виховання молоді. На практиці партійно-комсомольські організації закладів освіти втрачали вплив на молодь. В умовах обов’язкової середньої освіти значна частина «педагогічно проблемних учнів» після школи поповнювали лави профтехучилищ, що потребувало додаткових виховних заходів. На фоні політики гласності в молодіжному середовищі поширювалися західні культурні цінності. Офіційні навчальні матеріали були наповнені старими комуністичними тезами, у методиці виховання переважали масові колективні форми над індивідуальною роботою. Альтернативу освітньої діяльності в ПТУ пропонували прогресивні педагоги через уведення у виховний процес елементів народознавства, краєзнавства, українізацію системи профтехосвіти. Висновки. В умовах політико-ідеологічної кризи прогресивна частина педагогічної інтелігенції УРСР почала пошук антикризових моделей розвитку освіти та засобів виховання через використання історичного досвіду, національної пам’яті і кращих традицій української культури.