Інституційні засади державного управління залізничним транспортом України (1991 – 2001)

Рубан, Микола

doi:10.17721/2616-9193.2022/16-6/7

Інституційні засади державного управління залізничним транспортом України (1991 – 2001)

Тип публікації :

Стаття

Дата випуску :

2022

Автор(и) :

Рубан, Микола

Департамент сталого розвитку та внутрішніх комунікацій АТ "Укрзалізниця"

Мова основного тексту :

Ukrainian

eKNUTSHIR URL :

https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/15065

DOI :

10.17721/2616-9193.2022/16-6/7

Журнал :

Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління

Випуск :

2(16)

ISSN :

2616-9193

Початкова сторінка :

36

Кінцева сторінка :

41

Цитування :

[APA 7] Рубан, М. (2022). Інституційні засади державного управління залізничним транспортом України (1991 – 2001). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління, (2(16)), 36–41. https://doi.org/10.17721/2616-9193.2022/16-6/7

[ДСТУ] Рубан М. Інституційні засади державного управління залізничним транспортом України (1991 – 2001). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління. 2022. № 2(16). С. 36—41. DOI: 10.17721/2616-9193.2022/16-6/7 (дата звернення: 25.07.2026).

У статті представлено історичний огляд щодо інституційних засад державного управління національним комплексом залізничного транспорту у перше 10-ліття незалежності України. Здійснено аналіз засадничих законодавчо-нормативних документів щодо створення Укрзалізниці та Міністерства транспорту України. Запропоновано новий погляд на інституційні перетворення у галузі залізничного транспорту під час переходу від (адміністративно-командного) планового господарювання до ринкової економіки. Визначено ключові проблеми розвитку залізничного транспорту за визначений період, доведено, що основним досягненням перших 10 років роботи залізниці незалежної України відбулося збереження цілісності галузі, закріпленої відповідним законом. Відтак це стало важливим та водночас переломним моментом діяльності, адже попри постійний науковий та технічний світовий розвиток Керівництво Укрзалізниці спромоглося лише зберегти та оптимізувати організаційну цілісність галузі, натомість недосконалість системи управління й надалі поглиблювала економічні проблеми. Визначено, що обігові кошти виводилися комерційними організаціями – посередниками. Проаналізовані важливі історичні аспекти в контексті процесу управління залізничною галуззю, що дали підставу констатувати, що десятиліття незалежності України стало періодом реформування залізничного комплексу держави в умовах переходу від командно-адміністративної до ринкової системи господарювання, проведена розбудова ринкової інфраструктури та ринкових інституцій, де були створені організаційні та законодавчі основи становлення Укрзалізниці як головного органу управління залізничним транспортом. Визначено роль окремих особистостей у процесі створення вертикалі державного управління українськими залізницями. Сформульовано висновок щодо здобутків та недоліків у процесі реформування національного залізничного транспорту у зазначений період.