КОЛЕКТИВНА УГОДА (ДОГОВІР): ҐЕНЕЗА ТА СУЧАСНИЙ СТАН РОЗУМІННЯ

ВАВЖЕНЧУК, С. (2025). COLLECTIVE AGREEMENT (CONTRACT): GENESIS AND CURRENT STATE OF UNDERSTANDING. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Legal Studies, 129(1), 10–14. https://doi.org/10.17721/1728-2195/2025/1.129-2

Вступ. Стаття присвячена ґенезі й сучасному розумінню колективної угоди та колективного договору. Значної актуальності це питання набуло з прийняттям Закону України "Про колективні угоди та договори". Якість і вектор правозастосування у цьому сенсі залежатимуть від того, як учасники правовідносин у сфері праці й суди будуть розуміти правову природу колективної угоди та колективного договору. Методи. Стаття ґрунтується на таких загальних і спеціальних методах науково-правового пізнання, як-от історичний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Історичний метод застосовано при дослідженні ґенези колективної угоди та колективного договору, формально-логічний – для виявлення прогалин правової регламентації колективної угоди та колективного договору, порівняльно-правовий – для порівняння підходів до розуміння колективного договору та колективної угоди. Результати. Крізь призму компаративістики розглянуто ґенезу поняття і правову природу колективної угоди та колективного договору з огляду на доктрину й новий Закон України "Про колективні угоди та договори". Проаналізовано доктринальні й нормативні підходи до розуміння поняття колективної угоди та колективного договору. Висновки. Кристалізуючи наукові підходи в юридичній літературі, у розумінні поняття колективного договору виокремлено два основні підходи: перший відображає моністичну концепцію, тобто концепцію колективного договору як локального нормативного акту, а другий – плюралістичну, тобто концепцію подвійної правової природи колективного договору. Наведена концепція окреслює те, що колективний договір виступає як локальний нормативний акт і, водночас, віддзеркалює зобов'язальну природу колективного договору. Колективну угоду (колективний договір) слід розглядати як неоднорідну правову субстанцію, тобто крізь призму складної багаторівневої колаборації: 1) правової концепції домовленості, 2) правової концепції угоди, що поєднується з 3) концептом локальної нормотворчості (низка умов колективної угоди (договору) виступають джерелом трудового права у вигляді локального нормативного акту). При цьому перші дві концепції окреслюють зобов'язальну функцію, адже відображають колективну угоду (договір) у класичному приватно-правовому значенні, а третя – нормативну функцію колективної угоди (договору). Сформовано авторську дефініцію колективної угоди (договору).