Механізми кібердипломатії як засоби формування міжнародних відносин для національної безпеки держави

Ільніцький А. В. Механізми кібердипломатії як засоби формування міжнародних відносин для національної безпеки держави : пояснювальна записка кваліфікаційної роботи : 125 Кібербезпека / наук. кер. В. Наконечний. Київ, 2025. 62 с.

Пояснювальна записка кваліфікаційної роботи складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків, має 61 сторінку основного тексту, 7 рисунків та 1 таблицю. Список використаних джерел містить 33 найменувань і займає 4 сторінки.
Метою дослідження є комплексний аналіз механізмів кібердипломатії як інструментів формування міжнародних відносин, а також розробка рекомендацій щодо їх впровадження у практику зовнішньої та безпекової політики України з метою посилення її національної безпеки.
Об’єктом дослідження виступає процес міжнародних відносин у цифровому вимірі, зокрема механізми співпраці, регулювання та дипломатичного впливу в кіберпросторі.
Предметом дослідження є практики, інститути та нормативно-правові механізми кібердипломатії, що використовуються державами для протидії кіберзагрозам, захисту цифрового суверенітету та формування глобальної кібербезпеки.
Актуальність роботи обумовлена зростаючим значенням кіберпростору як сфери геополітичного протистояння, постійними кібератаками на критичну інфраструктуру України та необхідністю розбудови системи кібердипломатії як засобу міжнародної відповіді та стримування цифрової агресії.
Розвиток кібердипломатії є важливою складовою забезпечення кіберстійкості держави та інтеграції України до євроатлантичного безпекового простору.
Для досягнення поставленої в роботі мети необхідно виконання наступних задач:
● проаналізувати ключові теоретичні підходи до розуміння кібердипломатії;
● провести дослідження міжнародного досвіду реалізації цифрової дипломатії (США, ЄС, Естонії, Китаю);
● здійснити оцінку сучасного стану кібердипломатії в Україні, наявних стратегій та інституцій;
● визначити основні виклики, такі як нормативна невизначеність, кадровий дефіцит, слабка координація;
● розробити комплекс пропозицій щодо формування Стратегії кібердипломатії України, впровадження інституту цифрових аташе, удосконалення нормативно-правової бази у сфері кібербезпеки та налагодження сталого міжнародного співробітництва.
Практичні рекомендації передбачають створення міжвідомчої координаційної ради, підготовку кадрів цифрової дипломатії, участь у глобальних ініціативах (GGE, OEWG, IGF), а також гармонізацію українського законодавства з директивою NIS2 та Стратегією кібербезпеки ЄС.
Перспективами подальших досліджень є розробка механізмів міжнародно-правової відповідальності за кібератаки, моделювання цифрового суверенітету та вивчення впливу штучного інтелекту на процеси цифрової дипломатії.