Трансформація державного управління під час війни
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
18 травня 2026 р.
Автор(и) :
Логвін, Дмитро Сергійович
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Ващенко, Костянтин Олександрович
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Логвін, Д. С. (2026). Трансформація державного управління під час війни [Дис. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35766
[ДСТУ] Логвін Д. С. Трансформація державного управління під час війни : дис. … доктора філософії : 281 Публічне управління та адміністрування. Київ, 2026. 213 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35766
Логвін Д.С. Трансформація державного управління під час війни - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2026.
Дисертаційне дослідження присвячене комплексному теоретико-методологічному та прикладному аналізу трансформації державного управління в умовах війни як особливої форми кризового функціонування демократичної держави. Актуальність роботи зумовлена повномасштабною збройною агресією проти України, що радикально змінила умови діяльності органів державної влади, механізми прийняття рішень, баланс гілок влади та логіку реалізації державної політики. Водночас потреба збереження конституційної легітимності та демократичних засад вимагає наукового осмислення меж і форм концентрації владних повноважень у воєнний період.
У роботі систематизовано класичні та сучасні теоретичні підходи до аналізу надзвичайної влади, воєнного стану та кризового урядування. Проаналізовано еволюцію концепцій «конституційної диктатури», «вбудованого винятку», а також підходів до дослідження державотворення в умовах війни. Виявлено, що попри значну кількість зарубіжних і вітчизняних досліджень, у науковому дискурсі відсутня цілісна типологія моделей трансформації державного управління під час війни, що зумовлює методологічну невизначеність у визначенні їхніх ознак, меж застосування та довгострокових наслідків.
На основі поєднання інституційного, системного, структурно-функціонального та порівняльного аналізу розроблено авторську концепцію трансформації державного управління під час війни як багатовимірного процесу, що охоплює зміни у політичних інститутах, організаційних структурах, управлінських процедурах, нормативно-правовому забезпеченні та соціально-гуманітарній політиці. Обґрунтовано положення про те, що війна виступає не лише дестабілізуючим чинником, а структуроутворювальним фактором, який формує специфічну модель кризового управління та змінює логіку взаємодії між ефективністю влади та демократичним контролем.
У дисертації вперше сформовано та обґрунтовано типологію моделей трансформації державного управління у воєнний час, що включає:
● традиційну модель, засновану на централізації управлінських рішень, розширенні надзвичайних повноважень виконавчої влади та мінімізації процедурних обмежень;
● прогресивну модель, яка передбачає збереження демократичної підзвітності, інституційної гнучкості, громадянського контролю навіть за умов воєнного стану;
● змішану модель, що поєднує елементи двох перших моделей в залежності від національних особливостей.
Для кожної моделі визначено типологічні ознаки, механізми функціонування, інституційні ризики та потенціал забезпечення стійкості держави в умовах тривалої війни. Доведено, що найбільш ефективною в умовах сучасних гібридних і затяжних конфліктів є змішана модель, яка забезпечує баланс між оперативністю управління та збереженням конституційної легітимності.
Особливу увагу приділено аналізу адаптації системи державного управління України в умовах воєнного стану. Досліджено процеси централізації управлінських рішень і перерозподілу повноважень, трансформацію взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування, механізми функціонування нормативно-правового, організаційно-управлінського та комунікаційно-цифрового забезпечення діяльності публічної влади. Окремо проаналізовано трансформацію державної політики у соціальній та гуманітарній сферах, а також вплив воєнних змін на суспільну легітимність і довіру до державного управління.
Наукова новизна дослідження полягає у комплексному теоретичному обґрунтуванні трансформації державного управління під час війни як самостійного об'єкта дослідження в межах теорії та історії державного управління; розробленні авторської типології моделей воєнної трансформації; уточненні понятійно-категоріального апарату дослідження; доведенні структуроутворювальної ролі війни у формуванні нової логіки кризового управління.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання сформульованих висновків і рекомендацій для вдосконалення механізмів функціонування системи державного управління України в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення, а також у процесі формування стратегій інституційної модернізації та забезпечення довгострокової стійкості держави.
Дисертаційне дослідження присвячене комплексному теоретико-методологічному та прикладному аналізу трансформації державного управління в умовах війни як особливої форми кризового функціонування демократичної держави. Актуальність роботи зумовлена повномасштабною збройною агресією проти України, що радикально змінила умови діяльності органів державної влади, механізми прийняття рішень, баланс гілок влади та логіку реалізації державної політики. Водночас потреба збереження конституційної легітимності та демократичних засад вимагає наукового осмислення меж і форм концентрації владних повноважень у воєнний період.
У роботі систематизовано класичні та сучасні теоретичні підходи до аналізу надзвичайної влади, воєнного стану та кризового урядування. Проаналізовано еволюцію концепцій «конституційної диктатури», «вбудованого винятку», а також підходів до дослідження державотворення в умовах війни. Виявлено, що попри значну кількість зарубіжних і вітчизняних досліджень, у науковому дискурсі відсутня цілісна типологія моделей трансформації державного управління під час війни, що зумовлює методологічну невизначеність у визначенні їхніх ознак, меж застосування та довгострокових наслідків.
На основі поєднання інституційного, системного, структурно-функціонального та порівняльного аналізу розроблено авторську концепцію трансформації державного управління під час війни як багатовимірного процесу, що охоплює зміни у політичних інститутах, організаційних структурах, управлінських процедурах, нормативно-правовому забезпеченні та соціально-гуманітарній політиці. Обґрунтовано положення про те, що війна виступає не лише дестабілізуючим чинником, а структуроутворювальним фактором, який формує специфічну модель кризового управління та змінює логіку взаємодії між ефективністю влади та демократичним контролем.
У дисертації вперше сформовано та обґрунтовано типологію моделей трансформації державного управління у воєнний час, що включає:
● традиційну модель, засновану на централізації управлінських рішень, розширенні надзвичайних повноважень виконавчої влади та мінімізації процедурних обмежень;
● прогресивну модель, яка передбачає збереження демократичної підзвітності, інституційної гнучкості, громадянського контролю навіть за умов воєнного стану;
● змішану модель, що поєднує елементи двох перших моделей в залежності від національних особливостей.
Для кожної моделі визначено типологічні ознаки, механізми функціонування, інституційні ризики та потенціал забезпечення стійкості держави в умовах тривалої війни. Доведено, що найбільш ефективною в умовах сучасних гібридних і затяжних конфліктів є змішана модель, яка забезпечує баланс між оперативністю управління та збереженням конституційної легітимності.
Особливу увагу приділено аналізу адаптації системи державного управління України в умовах воєнного стану. Досліджено процеси централізації управлінських рішень і перерозподілу повноважень, трансформацію взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування, механізми функціонування нормативно-правового, організаційно-управлінського та комунікаційно-цифрового забезпечення діяльності публічної влади. Окремо проаналізовано трансформацію державної політики у соціальній та гуманітарній сферах, а також вплив воєнних змін на суспільну легітимність і довіру до державного управління.
Наукова новизна дослідження полягає у комплексному теоретичному обґрунтуванні трансформації державного управління під час війни як самостійного об'єкта дослідження в межах теорії та історії державного управління; розробленні авторської типології моделей воєнної трансформації; уточненні понятійно-категоріального апарату дослідження; доведенні структуроутворювальної ролі війни у формуванні нової логіки кризового управління.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання сформульованих висновків і рекомендацій для вдосконалення механізмів функціонування системи державного управління України в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення, а також у процесі формування стратегій інституційної модернізації та забезпечення довгострокової стійкості держави.
Ключові слова :
державне управління публічне управління трансформація воєнний стан надзвичайні повноваження кризове урядування централізація демократичний контроль інституційна адаптація інституційна стійкість післявоєнне відновлення. public administration governance transformation martial law emergency powers crisis governance centralization democratic control institutional adaptation institutional resilience post-war recovery
Галузі знань та спеціальності :
D4 Публічне управління та адміністрування
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
1.1 MB
Контрольна сума :
(MD5):c22de6059803e3e27a74c6f779347a91
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International