ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ: ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Мельник, Я. О. (2020). ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ: ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН. Соціальне право(3), 87–92. https://doi.org/10.37440/soclaw.2020.03.16

У статті розглянуто особливості правового регулювання оплати праці в зарубіжних країнах, на підставі чого зроблено певні висновки. Зазначено, що досвід зарубіжних країнах щодо правового регулювання оплати праці засвідчує наявність діючих ефективних систем організації виробництва, інфраструктури й соціальних відносин, які базуються на диференційних економічних та національних засадах. У зарубіжних країнах застосовуються різні моделі оплати праці, характерними для яких є: (а) колективно-договірна система; (б) диференційні методи оплати праці; (в) погодинна оплати праці; (г) надається перевага кваліфікації та рівню професійної компетентності працівника; (д) відбувається постійне реформування діючих систем оплати праці в міру виникаючих умов; (е) застосовується безтарифна система, при якій визначальною засадою є результат праці; (є) гнучкі системи, в яких розмір винагороди за працю визначається скорегованими на інфляцію та диференційний внесок кожного суб’єкта трудових відносин; (ж) індивідуальні й колективні системи оплати праці, основним критерієм яких є результативність праці.
Констатовано, що досвід розвинених зарубіжних країн в оплаті праці становить великий інтерес. Багато з нього варто реалізовувати вже сьогодні, оскільки вивчаючи накопичений досвід, адаптуючи його до української дійсності можна досягти високих економічних результатів у трудовій діяльності. При цьому слід ураховувати, що система оплати праці в зарубіжних країнах передбачає наявність відповідних високорозвинених систем організації виробництва, інфраструктури й соціальних відносин, крім того, вона ґрунтується на різних економічних, політичних і національно-етичних передумовах. Тому, для того щоб можна було перенести економічний досвід у сфері оплати праці на наші підприємства необхідно мати наближені до світових норм соціально-правові, економічні та організаційно-технічні умови.