Сприймання та самосприймання як соціально-психологічні феномени: історико-теоретичний огляд

Герца, А. В. (2025). Сприймання та самосприймання як соціально-психологічні феномени: історико-теоретичний огляд. Український психологічний журнал (2), 27–49. https://doi.org/10.17721/upj.2025.2(24).2

У статті представлено історико-теоретичний огляд ключових підходів до вивчення сприймання та самосприймання як центральних соціально-психологічних феноменів. Визначено, що процес поняттєвого опрацювання цих явищ розгортається у трьох взаємопов’язаних дослідницьких траєкторіях. Метою статті є здійснення систематизованого аналізу літератури, дослідження розвитку і взаємодетермінації підходів та окреслення актуального стану досліджень в українській психологічній науці. На основі аналізу виокремлено три основні траєкторії, які охоплюють емпіричний, клінічний та метатеоретичний виміри феноменів: 1) експериментально-когнітивна траєкторія зосереджується на встановленні фактології перцептивних механізмів, вивченні процесів обробки інформації, правил категоризації, когнітивних схем та типових похибок; 2) психодинамічна траєкторія висвітлює індивідуальну етіологію перцептивних ефектів через розгортання несвідомих відносин, зокрема перенесення, контрперенесення та захисних механізмів, переводячи аналіз феноменів у площину клінічної практики; 3) філософсько-психологічна траєкторія забезпечує метатеоретичний ракурс, у якому зіставляються моделі, узгоджуються мови опису та формулюються критерії зв’язності знання. Обґрунтовано, що сприймання і самосприймання становлять єдиний, багаторівневий та контекстозалежний процес, а поєднання трьох траєкторій є необхідною умовою для повнішої реконструкції його механізмів і смислових вимірів. Узагальнено, що акцент сучасних психологічних досліджень в Україні зміщується у прикладну площину: зростає питома вага досліджень, орієнтованих на проблематику самоприйняття та задоволеності зовнішністю, розвитку соціально-перцептивних умінь і професійної рефлексії, а також на вплив опосередкованої взаємодії на соціальну перцепцію та самооцінні судження. Подальший розвиток теорії та практики детермінований необхідністю аналізу нових форм повсякденної вразливості, спричинених актуальними суспільними викликами.