Особливості самоактуалізації держслужбовців із різним типом трудової мотивації

Колесніков, О.М. (2020). Особливості самоактуалізації держслужбовців із різним типом трудової мотивації. Український психологічний журнал, 2(14), 119-134. https://doi.org/10.17721/upj.2020.2(14).6

Стаття присвячена емпіричному вивченню особливостей самоактуалізації держслужбовців з різним типом трудової мотивації. При порівнянні двох груп респондентів – держслужбовців та працівників недержавної сфери – було виявлено, що серед працівників другої групи частіше та сильніше проявляються «професійний», «інструментальний» та «патріотичний» типи трудової мотивації. Тобто, держслужбовців менше цікавить зміст роботи, вони більш ймовірно погодяться на нецікаву для себе роботу; мотиви самовдосконалення виражені в них слабше, а отже, їх не так цікавлять важкі завдання, які можуть розцінюватись респондентами другої групи як професійний виклик та спосіб самовираження. Держслужбовцям не так важливе професійне, як соціальне визнання, важливість професії в цілому для соціуму та свого оточення; вони рідше зважають на обґрунтованість ціни власної праці. Їм не настільки необхідна ідея в якості рушійної сили та мотиватора праці, як і визнання іншими своєї незамінності у організації, де працюють. Водночас, серед держслужбовців більший відсоток тих, хто не прагне підвищувати кваліфікацію, характеризується зниженою професійною активністю, відповідальністю, прагненням перекласти або розділити її з іншими. Держслужбовцям, порівняно з працівниками недержавної сфери, важче жити теперішнім, не відкладати життя «на потім», вони більш невпевнені у собі, надумливі; такі цінності самоактуалізації особистості, як добро, краса, цілісність, істина, унікальність, життєвість, справедливість, досягнення, порядок, самодостатність тощо, хоч і близькі за мірою вираженості в двох групах, але серед працівників-держслужбовців проявляються слабше. Потреба у пізнанні також виражена у держслужбовців значуще менше, як і автономність, самостійність, відчуття свободи. Держслужбовці більш схильні орієнтуватися на думку оточуючих та зовнішні соціальні стандарти; їм складніше встановлювати міцні та доброзичливі стосунки з оточуючими, вони більш тривожні та невпевнені у собі, порівняно із працівниками недержавної сфери. Держслужбовцям із інструментальним типом трудової мотивації не властиві ні загальне доброзичливе ставлення до людей, ні загалом цінності самоактуалізації. На противагу, держслужбовці із професійним типом трудової мотивації не тільки поділяють подібні цінності, вони цінують життя «тут і тепер», прагнуть до пізнання, прояву креативності та творчого підходу у професійній діяльності. Патріотичний та люмпенізований типи трудової мотивації виражені серед держслужбовців посередньо. Водночас, працівники з патріотичним типом мають дуже схожі тенденції до самоактуалізації, як і працівники з професійним типом: схильні жити сьогоднішнім днем, цінувати актуальний момент, прагнуть до гармонійних стосунків з іншими, відчувають природну симпатію, довіру до людей, прагнуть до пізнання нового; основна відмінність цього типу, на думку респондентів, у підвищеній тривожності, невпевненості у собі, невротичності. Усі виявлені взаємозв’язки між показниками самоактуалізації та люмпенізованим типом трудової мотивації держслужбовців є негативними. Господарський тип трудової мотивації серед держслужбовців зустрічається найрідше, відповідно, серед самоактуалізаційнійних тенденцій йому притаманні лише доброзичливе та неупереджене ставлення до інших людей.