Проєкти глобального лідерства США в американській зовнішньополітичній стратегії в роки Другої світової війни

Котляр О. А. Проєкти глобального лідерства США в американській зовнішньополітичній стратегії в роки Другої світової війни : дис. ... доктора філософії : 032 – історія та археологія. Київ, 2026. 254 с.

Котляр О. А. Проєкти глобального лідерства США в американській зовнішньополітичній стратегії в роки Другої світової війни. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 «Історія та археологія». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2026.

Дисертаційне дослідження висвітлює роль проєктів глобального лідерства США в американській зовнішньополітичній стратегії періоду Другої світової війни. Актуальність теми визначається необхідністю осмислення сучасного кризового стану міжнародних відносин і водночас потребою оновлення методологічних підходів до вивчення історії американської зовнішньої політики. У цьому контексті звернення до досвіду зовнішньополітичного стратегування 1939–1945 рр. набуває аналітичної значущості, сприяючи зверненню до інтелектуального, дискурсивного та концептуального вимірів формування американської світової ролі.
Об’єктом дослідження є зовнішньополітична стратегія США у 1939–1945 рр. Предметом — проєкти американського глобального лідерства та механізми їхнього впливу на формування зовнішньополітичної стратегії США в роки Другої світової війни. Методологічну основу роботи становить поєднання структурно-функціонального, системного, ретроспективного, історико-генетичного, історико-порівняльного та біографічного методів, а також методу дискурс-аналізу й аналітичної критики джерел.
Результати дослідження висвітлені у чотирьох розділах. У першому розділі проаналізовано джерельну базу, стан наукової розробки проблеми та методологічні засади дослідження. Відзначено, що у роботі залучено широкий комплекс документальних і актових матеріалів, публічних промов, публіцистичних і наукових текстів, джерел особового походження, а також статистичних і візуальних матеріалів, що дозволило відтворити багатовимірний політичний та інтелектуальний контекст формування зовнішньої політики США в роки Другої світової війни. Аналіз історіографії засвідчив фрагментарний характер наукових досліджень проєктів американського глобального лідерства та відсутність цілісного бачення їхнього місця у процесі формування зовнішньополітичної стратегії США. Методологічний підхід ґрунтується на розгляді ґранд-стратегії як результату колективної взаємодії різних акторів — як представників державної влади, так і учасників ширшого публічного простору, — що в поєднанні з підходами інтелектуальної історії дозволяє простежити формування інтерсуб’єктивного контексту стратегічного мислення.
У другому розділі досліджено трансформацію образу американського лідерства в межах офіційної політики. Проаналізовано ідейні витоки зовнішньої політики США та стратегічні візії Білого дому, зокрема роль Ф. Д. Рузвельта й підходи Г. Воллеса до осмислення міжнародної стратегії. Показано, як у процесі поєднання ідей, політичної практики та публічної риторики формувався новий образ Америки, орієнтований на глобальне лідерство у післявоєнному світопорядку.
У третьому розділі проаналізовано процес втілення зовнішньополітичних розробок США на державному рівні в роки Другої світової війни. Показано, що реалізація стратегічних проєктів поєднувала конкретні політичні рішення із ґрунтовною концептуальною підготовкою та інституційним закріпленням американського лідерства. Провідну роль у цьому процесі відіграв Державний департамент, у межах якого формувалися уявлення про глобальну відповідальність США, економічний вимір лідерства та засади повоєнної реконструкції. Окрему увагу приділено участі США у проєктуванні Організації Об’єднаних Націй і закріпленню зовнішньополітичного курсу на початку адміністрації Г. Трумена, що засвідчило тяглість ідеї американського лідерства в умовах переходу до нового міжнародного порядку.
У четвертому розділі досліджено роль американської інтелектуальної еліти у формуванні неофіційних програм післявоєнного світоустрою та їхній вплив на зовнішньополітичний курс США. Проаналізовано діяльність Ради з міжнародних відносин як осередку стратегічного планування, а також неурядові проєкти глобального лідерства, запропоновані Г. Люсом, В. Вілкі, Н. Спікменом і В. Ліппманом. Показано, що ці концепції не лише відображали ідейне різноманіття американського інтелектуального середовища воєнного часу, а й створювали альтернативні моделі світової ролі США, які доповнювали офіційні державні підходи.
У ході роботи авторка дійшла до таких висновків. У роки Другої світової війни Білий дім виступив простором формування стратегічних уявлень про глобальне лідерство США. На рівні президентського керівництва відбулося переосмислення традицій американської зовнішньої політики в нову стратегічну рамку, зумовлену викликами воєнного часу. Білий дім функціонував не лише як центр ухвалення рішень, а й як простір концептуалізації нової міжнародної ролі США. Важливим складником цього процесу стало цілеспрямоване формування суспільної підтримки глобальної ролі Америки, у межах якого президентська риторика сприяла трансформації громадських настроїв і легітимації відповідних політичних рішень.
У дисертації доведено, що в роки Другої світової війни Державний департамент США став головним осередком проєктування американського глобального лідерства та формування курсу глобальної відповідальності. Переосмислення ізоляціоністської спадщини та доктрини Монро сприяло визначенню національного інтересу США у зв’язку з міжнародною стабільністю й закріпленню інтернаціоналістського вектора зовнішньої політики. Саме в його межах програмна президентська риторика трансформувалася у системну зовнішньополітичну стратегію. Процеси створення Організації Об’єднаних Націй і формування ліберальної економічної архітектури стали ключовими етапами інституційного закріплення провідної ролі США у післявоєнному світопорядку. Перехід до адміністрації Г. Трумена засвідчив спадковість зовнішньополітичного курсу та адаптацію напрацьованих стратегічних орієнтирів до нових умов міжнародної кон’юнктури, зокрема через інтеграцію чинника атомної зброї в дискурс американської винятковості.
У роботі обґрунтовано винятковий внесок інтелектуальної еліти США до національного банку міжнародно-стратегічних ідей. Аналіз діяльності неофіційних і напівофіційних акторів та створених ними інтелектуальних мереж дозволяє відтворити процес пошуку узгоджених уявлень про межі, форми й механізми здійснення американського світового лідерства. Найбільшим осередком такого впливу стала Рада з міжнародних відносин, яка завдяки експертному авторитету, фінансовим ресурсам і розгалуженим контактам сприяла інтеграції ідеї американського світового лідерства в офіційний політичний порядок денний. Аналітичні напрацювання її членів вплинули на формування орієнтирів американської зовнішньої політики, зокрема принципів Атлантичної хартії, бачення ролі США в майбутній міжнародній організації та концепції міжнародного порядку, заснованого на активній ролі Вашингтона як primus inter pares. Прогностичний характер підходів Ради з міжнародних відносин, зокрема з урахуванням перспективи повоєнного суперництва з СРСР, надавав їм додаткової стратегічної значущості.
Дослідження неурядових проєктів глобального лідерства, запропонованих Г. Люсом, В. Вілкі, Н. Спікменом і В. Ліппманом, продемонструвало, що вони забезпечували інформаційну підтримку офіційним зовнішньополітичним ініціативам, сприяли становленню міжпартійного консенсусу щодо довгострокового курсу американського лідерства, а також запропонували цінний ідейний інструментарій для забезпечення після 1945 р. реалізації національних інтересів невіддільно від світових лідерських функцій. У такий спосіб неурядові проєкти впливали на формування зовнішньополітичних орієнтирів США, не будучи складовою формального механізму ухвалення рішень.
Особистий внесок авторки полягає в концептуалізації процесу синергійної взаємодії державних інституцій, неофіційних інтелектуальних еліт і процесів формування суспільних настроїв в обґрунтуванні феномену становлення моделі «американського століття» в роки Другої світової війни. У межах дослідження здійснено цілісну реконструкцію проєктів американського глобального лідерства, сформованих у 1939–1945 рр. на офіційному та неофіційному рівнях, із виявленням механізмів їхньої взаємодії та впливу на зовнішньополітичну стратегію США. Запропонований підхід дозволяє по-новому осмислити роль інтелектуальної еліти у формуванні стратегічних уявлень і зовнішньополітичних пріоритетів держави та може бути використаний у теоретичних розробках зовнішньополітичної стратегії України. Отримані результати й методологічні висновки створюють підґрунтя для оновлення навчальних курсів і наукових досліджень з історії міжнародних відносин і зовнішньої політики.
Ключові слова: зовнішня політика США, глобальне лідерство, Друга світова війна, ґранд-стратегія, стратегічне планування, «американське століття», інтелектуальна історія, Ф. Д. Рузвельт, Г. Трумен, міжнародні відносини, «мозкові трести», інтелектуальна еліта.