Своєрідність відтворення історії у романістиці Ч. Дікенса та В.М. Текерея

Бойніцька, О. (2025). Своєрідність відтворення історії у романістиці Ч. Дікенса та В. М. Текерея. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2 (38)), 30-35. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2025.38.04

Вступ. Аналізується специфіка осмислення історії та способів її репрезентації, інтерпретація історичних референцій у романах Ч. Дікенса "Барнебі Радж", "Повість про двоє міст" та "Історія Генрі Есмонда", "Ярмарок суєти" В.М. Текерея. Мета наукового пошуку полягає у визначенні своєрідності відтворення історії у цих романах. Актуальність дослідження зумовлена потребою вивчення проблем історії, взаємодії історії та літератури, еволюції жанру історичного роману в сучасному літературознавчому дискурсі.
Методи. Дослідження здійснене з використанням комбінованого підходу, який поєднує елементи історико-культурного, порівняльно-історичного й рецептивно-естетичного методів, жанрової та постмодерністської критики. Дослідницька стратегія також ґрунтується на методах семантичного, стилістичного, наратологічного, контекстуального, інтертекстуального та текстуального аналізу з елементами порівняльної типології.
Результати. Встановлено, що для історичних романів Ч. Дікенса характерні збалансоване співвідношення минулого й теперішнього, комплексне бачення закономірностей та історичних соціальних змін, ідеї вікторіанського прогресивізму, міфологізація історії. Підхід В.М. Текерея до зображення історичного минулого вирізняється увагою до соціального контексту та соціальної структури епохи. Особливостями його історичної романістики є суб'єктивність оповіді, зосередження на індивідуальному досвіді як формі переживання історії, поглиблення художнього психологізму, скептицизм, іронічна позиція автора.
Висновки. Ч. Дікенс і В.М. Текерей зробили вагомий внесок у розвиток жанру історичного роману. Наслідуючи традицію Вальтера Скотта, обидва автори доповнюють її новими художніми рисами та намічають подальші шляхи розвитку жанру. Вікторіанські романісти тлумачать історію насамперед у зв'язку з актуальними проблемами ХІХ ст. Водночас, вони встановлюють рівновагу між відтворюваним історичним періодом та його баченням із привілейованої позиції свого часу. Проаналізовані романи ставлять у центр зображення процес історичних змін. Визначне місце в традиції історичного роману посідають ті твори, в яких спостерігається прагнення до універсального в концептуалізації історії.