Теоретик і практик перекладу. Візуалізація поезії. Штрихи

Ткаченко, А., Малахівська, С. (2025). Theorist and practitioner of translation. Poetry visualization. Ketches. Літературознавчі студії, 1(68), 114–134. https://doi.org/10.17721/2520-6346.1(68).114-134

Вступ. Про нього багато написано, нові акценти в оцінку постаті митця і вченого внесено і в ДовіДкові ресурси. Мета статті - Додати нових штрихів до вивчення діяльності теоретика і практика переклаДу, а також До візуалізації Деяких його поетичних текстів, зокрема із записами голосу автора-виконавця.
Методи - загальнонаукові (аналіз-синтез-прогноз), філологічний, історико-літературний, компаративістський, інтермеДіяльний; застосовано також елементи наукової полеміки, есеїстичного стилю.
Результати. Стаття склаДається з трьох частин. У першій форматом "стаття в статті" подано текстуальну частину творчої презентації студентки 4-го курсу ННІФ Софії Малахівської "Максим Рильський як теоретик переклаДу". У другій частині внесено Два нові штрихи До теми "Рильський - практик перекладу": адекватність віДтворення вірша Янки Купали "А хто там іДзе?" та полемічного Духу сонета словацького поета ГвезДослава, іДеологічно чіткої віДповіДі на агресивний памфлет Пушкіна, що виправДовував приДушення царськими військами польського національно-визвольного повстання 1830року й накликав нові бурі на "слов'янське море". Третю частину присвячено інтермеДіяльному втіленню творів поета мовою синтезу мистецтв. Тут Долучаються проблеми рецептивної естетики. НавеДено приклаДи візуалізації п'ятьох віршів М. Рильського та колізій, що супровоДжували їх творення. Візуалізацію необхіДно використовувати у виклаДацькій практиці задля пожвавлення класики, наближення її до сердець нових поколінь.
Висновки. 130-літній ювілей нашого класика став доброю нагодою поговорити про найкраще, ним створене, зрозуміти й компроміси, на які мусив іти не лише заради виживання, а щоб далі творити естетично найкраще. Так, у вірші "Троянди й виноград" поет прагнув ілюструвати положення античної калокагатії, поєднавши її зі сковородинським ученням, про природжену діяльність та з соцреалістичним плакатом. Не поєдналося. Не відображено третій Сократів чинник, найголовніший і нині: крім красивого і корисного, - моральне. Можна знайти цьому й історичні оправдання. 1955. Два роки по смерті Сталіна, нове розпалювання гонки озброєнь, витягування жил із робітників, селян та інтелігенції. І намагання старшого поета, активізувавши пам'ять неокласика, змалювати антично-сковородинсько-"нашу" ідилію, навернути читачів на нове осягнення краси світу.