ВІД КРИЗИ ІДЕНТИЧНОСТІ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО СВІТОСПРИЙНЯТТЯ: УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ

Horbatenko, V. (2025). UKRAINIAN REALITIES: FROM IDENTITY CRISIS TO NATIONAL WORLD PERCEPTION. Politology bulletin(98), 123–134. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.98.123-134

Систематизовано результати дискурсу, пов’язаного з пошуками оптимальної моделі української національної ідентичності. Охарактеризовано прояви кризи ідентичності в незалежній Україні та процес її подолання шляхом переорієнтації національного світосприйняття від соціальної ідентичності до цілеспрямованого формування моделі національної ідентичності. Проаналізовано можливості, зміст і перспективи формування сучасної моделі української національної ідентичності. До основних напрямів її формування віднесені: відновлення справедливості по відношенню до української національної культури; ототожнення громадян з українською нацією як соціокультурною спільнотою; створення умов для формування толерантності, діалогу між іншими етнічними групами; консолідація держави й суспільства на основі громадянського єднання; залучення до процесу творення української національної ідентичності усіх сфер суспільного життя. Виявлено основні напрями подолання кризи ідентичності у процесі модернізації українського суспільства: 1) вироблення системи стійких інституційних орієнтирів, відповідних сучасному етапові модернізації українського суспільства; 2) поступове освоєння плюралістичного типу самоідентифікації особистості, який передбачає вільний, творчий, відкритий особистісний пошук і вибір; 3) наповнення ідентифікаційних практик новим змістом, з орієнтацією на поєднання у свідомості суб'єктів суспільно-політичного розвитку реального й символічного світосприйняття; 4) творче засвоєння на рівні державної влади західних стандартів споживання, рівня життя, індивідуальної свободи з метою їхнього утвердження у національну суспільну практику. З’ясовано, що формування моделі національної ідентичності потребує утвердження виваженої політики, спрямованої не лише на стабілізацію сучасного становища, а й на довгострокову стратегію оновлення суспільства, яка має базуватися на глибоко усвідомленій відповідальності вільної людини.