ВИКОПНІ ЕЛАСМОБРАНХІЇ ТА СТРАТИГРАФІЯ КРЕЙДОВИХ ВІДКЛАДІВ КАНІВЩИНИ
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2015
Автор(и) :
Попова, Л.
Огієнко, О.
Сокольський, Т.
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Том :
1
Випуск :
68
ISSN :
1728-2713
Початкова сторінка :
10
Кінцева сторінка :
13
Цитування :
[APA 7] Попова, Л., Огієнко, О., & Сокольський, Т. (2015). ВИКОПНІ ЕЛАСМОБРАНХІЇ ТА СТРАТИГРАФІЯ КРЕЙДОВИХ ВІДКЛАДІВ КАНІВЩИНИ. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія, 1(68), 10–13. https://doi.org/10.17721/1728-2713.68.02.10-14
[ДСТУ] Попова Л., Огієнко О., Сокольський Т. ВИКОПНІ ЕЛАСМОБРАНХІЇ ТА СТРАТИГРАФІЯ КРЕЙДОВИХ ВІДКЛАДІВ КАНІВЩИНИ. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія. 2015. Т. 1, № 68. С. 10—13. DOI: 10.17721/1728-2713.68.02.10-14 (дата звернення: 25.07.2026).
Вивчено розрізи крейдових відкладів південної частини території Канівських дислокацій. Розрізи містять фауну еласмобранхій, приурочену до малопотужних прошарків кварц-глауконітових гравелітистих пісків. Видовий склад цієї фауни відповідає альб-сеноману (тафоценоз Холодного яру) і сеноману (два костеносні гравелітисті прошарки яру Меланчин потік). Крім зубів акул, костеносні прошарки містять також рештки, явно перевідкладені з підстилаючих відкладів. Імовірність і масштаби перевідкладення решток еласмобранхій зменшуються в ряду "Холодний яр" - "Меланчин потік, нижній шар" – "Меланчин потік, верхній шар". Цьому відповідають і отримані на основі комплексу видів можливі стратиграфічні інтервали: ширший (альб і сеноман) для Холодного яру, вужчий (сеноман) для нижнього і верхнього горизонтів гравелітистих пісків Меланчиного потоку. Формування цих гравелітистих прошарків було результатом трансгресивно-регресивних подій. Море, що наступало, розмивало відклади з флорою і фауною, які існували раніше. При цьому перевідкладені рештки сортувалися і зазнавали обкатування в результаті встановлення типового для літоралі хвильового гідродинамічного режиму. Змішаний тафоценоз, що формувався таким чином, доповнювався фауною, що існувала в трансгресуючому морському басейні (тафоценоз нижнього гравелітистого горизонту Меланчиного потоку і тафоценоз Холодного яру). Іноді розмив міг бути настільки потужним, що суміщувалися тафоценози двох трансгресивно-регресивних циклів (ситуація, імовірна для тафоценозу Холодного яру). Самі ці трансгресивні події в деяких випадках виглядають достатньо швидкими (літоральні і субліторальні відклади, багаті викопними рештками, різко змінюються більш глибоководними, практично палеонтологічно німими), так що наступний регрессивно-трансгресивний цикл вже приводить до формування гравелітистого прошарку з незмішаним, хронологічно однорідним тафоценозом (Меланчин потік, верхній костеносний шар). Загалом сеноманський палеорельєф був, очевидно, більш вирівняним, ніж рельєф альбського часу. В альбі існували острови з багатою мезофітною рослинністю і значною різноманітністю фізико-географічних умов, тоді як сплощені низькі береги сеноманських островів не сприяли розвитку деревної рослинності.
Ключові слова :
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
829.94 KB
Контрольна сума :
(MD5):52281c03d6aaf4741e5f0e5f535182ae
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International