ГЕРАКЛІТІВСЬКА ДИНАМІКА В "АНТІГОНІ" Й ОМАНЛИВІСТЬ ПРАВА НАЙСИЛЬНІШОГО

Паппас, Д. Д., Асимакопулу, Д. (2022). HERACLITIAN DYNAMICS IN THE ANTIGONE AND THE FALLACY OF THE RIGHT OF THE STRONGEST. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Literary Studies. Linguistics. Folklore Studies(1), 55–60. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2022.31.11

Нескінченні дебати про "Антігону" Софокла відображають різні аналітичні точки зору щодо переплетених у драмі множинних і паралельних дихотомій, серед яких легальність і легітимність, законність і мораль, доцільність і традиція, людське і божественне. Проте, І все ж, незважаючи на суб'єктивні точки зору, концептуально та естетично домінантна дихотомія в "Антігоні" стосується прямого конфлікту між матеріальною владою (царя Креонта) і моральною силою (Антігони). У цьому контексті міркування дорослого Креонта щодо виконання свого царського наказу про смертний вирок юній Антігоні є цілком обґрунтованими. Насамперед йдеться про нагальну потребу підтримувати правопорядок у своєму володінні як необхідну умову відновлення соціально-політичної стабільності та забезпечення безпеки і незалежності його полісу, особливо в екстремальних умовах громадянської війни. Водночас естетично гібристичний прояв влади Креонта призводить власну родину правителя до самознищення. У цьому міфологічному повороті долі Антігона вправно (і беззаперечно) висуває на перший план проблему обмеження так званого права найсильнішого, адже найсильніший ніколи не буває достатньо сильним, щоб завжди бути господарем, хіба що він перетворює силу на право, а послух – на обов'язок.