Сутність людини і "не-світове": етичні і метафізичні ракурси

Морозов А. Ю. Сутність людини і "не-світове": етичні і метафізичні ракурси. Українські культурологічні студії. 2019. № 1 (4). С. 5-13.

У статті показано, що усунення метафізичних понять "сутність", "природа", "трансцендентне" унеможливлює розведення в моральному бутті людини полюсів "сущого" і "належного", а відтак унеможливлює й саму етику. Позитивістський (антиметафізичний) підхід в "науках про дух" руйнує традицію природного права, підриває теоретичні основи демократії та європейського універсалізму. Обґрунтувати останні здатний лише метафізичний апріорізм. Зазначається, що основою розкриття сутності людського є причетність до "не-світового" (Г. Гегель). У досвіді не-світового відбувається трансцендування повсякденного модусу буття, піднесення природного існування на рівень надприродного. Не-світове постає в двох варіантах: "сильний" варіант не-світового є священна таємниця божественного, а "слабкий" – романтизований простір чарівної казки. Чарівне виступає субститутом священного в постпросвітницьку еру і виконує терапевтичну і профілактичну функції в лікуванні "моральних хвороб" нашого часу: цинічного розуму, індивідуалізму, релятивізму, культу споживання тощо. Відзначається, що відсутність не-світового як метацінності в культурному горизонті сучасної секулярної людини неминуче призводить до розлюднення, себто падіння природного (посутнісно людського) модусу екзистенції на рівень протиприродного.