Комунікативна складова легітимації влади в демократичних режимах епохи постмодерну

У межах дослідження було здійснено аналіз зміни підходів до розуміння феномену легітимності в епохи домодерну, модерну та постмодерну. В результаті було визначено, що у домодерному розумінні влада нерозривно пов'язана з релігією та сприймається як щось божественне, а відповідно, незаперечне, тоді як у модерному підході ключове місце займає вже «теорія суспільного договору» та «розумне» походження держави, що ставить перед владою необхідність доводити власну легітимність через дотримання певних умов.
В дослідженні було визначено ключові особливості цієї
комунікаційної складової доби постмодерну.
Наступним етапом дослідження стало визначення ключових «індикаторів» в комунікації, які відображатимуть настрої підлеглих (обʼєкту легітимації) стосовно правителів (субʼєкту легітимації), адже своєчасне визначення тенденцій в інформаційному полі та адекватна реакція на них дозволять владі зміцнити образ своєї ефективності у громадян.
В ході дослідження було уточнено періодизацію історичних
підходів до розуміння поняття «легітимності» та «легітимації».
В процесі дослідження вдалось визначити перелік найбільш розповсюджених причин виникнення кризи легітимності.
Крім того, було встановлено взаємозвʼязок особливостей політичного режиму з легітимацією влади, зʼясовано, що у сучасних демократичних політичних режимах оцінка легітимності зміщується від загальної характеристики влади до оцінки конкретних результатів, дій та наслідків,
які відображаються у громадській думці та взаєминах суспільства, особистості та держави.


Ключові слова: легітимація, криза легітимності, постмодерн, демократія, деліберативна демократія, комунікація, засоби масової інформації, інформаційні технології, імідж, фейки, громадянське суспільство, суспільний договір, влада, політична культура.

However, none of the political regimes is legitimate for all 100% of the population, and legitimacy itself is dynamic and constantly increases or decreases under the influence of external
and internal factors. This significantly actualizes the study of modern features of the legitimation of power in order to determine the factors of increasing its effectiveness.
A key role here is acquired by the communicative component, which appears through the justification by powerful subjects to subordinates of their right to power.
In addition, the study identified key features of this communication component of the postmodern era. Among them, it is worth mentioning: the presence in public consciousness and the information space of a negative image
of power and politics; total individualism; departure from modernist rationalism in favor of creative search.
The next stage of the research was the identification of key «indicators» in communication, which will reflect the mood of subordinates (the object of
legitimation) in relation to the rulers (the subject of legitimation), because the timely identification of trends in the information field and an adequate response to them will allow the government to strengthen the image of its effectiveness
among citizens.
Also, in the course of the study, the periodization of historical approaches to the understanding of the concept of «legitimacy» and «legitimization» was specified. In this context, the following were highlighted: the works of ancient
Greek and Roman philosophers, focused on achieving the common good of citizens and the idea of the legitimacy of government.

Key words: legitimation, legitimacy crisis, postmodernism, democracy, deliberative democracy, communication, mass media, information technologies, image, fakes, civil society, social contract, power, political culture.

Куриленко А. В. Комунікативна складова легітимації влади в демократичних режимах епохи постмодерну : дис. ... д-ра філос. : 052 Політологія / Куриленко Анастасія Володимирівна. - Київ, 2023. - 192 с.