ПОВНОВАЖЕННЯ СЛІДЧОГО СУДДІ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ КОНТРОЛЮ ЗА ВЧИНЕННЯМ ЗЛОЧИНУ

Грібов, М. Л. (2018). Power of the investigating judge to ensure the legality of the control over the commission of a crime. Вісник кримінального судочинства(1), 16–24.

Вітчизняний законодавець включив до повноважень слідчого суді розгляд клопотань слідчого, прокурора про проведення НСРД та постановлення відповідних ухвал. Однією з таких дій є контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України). Проте, на відміну від інших НСРД, щодо цієї дії немає однозначної вимоги законодавця про винесення слідчим суддею відповідної ухвали. Таким чином, КПК допускає проведення контролю за вчиненням злочину без ухвали слідчого судді. При цьому чи потрібна така ухвала вирішує суб’єкт ініціативи контролю за вчиненням злочину – прокурор. Водночас ні поняття, ні змісту контролю за вчиненням злочину законодавець не визначає. Отже, дане питання підлягає чіткому юридичному унормуванню, для здійснення якого необхідне відповідне наукове дослідження.
Мета даної статті полягає у тому, щоб сформувати теоретичне уявлення про оптимальну юридичну конструкцію, яка має встановлювати повноваження слідчого судді щодо забезпечення законності контролю за вчиненням злочину.
Юридична конструкція, яка має встановлювати повноваження слідчого судді щодо забезпечення законності контролю за вчиненням злочину, повинна насамперед ґрунтуватися на оновленні законодавчого регулювання змісту контролю за вчиненням злочину. Його потрібно унормувати як комплекс НСРД, з можливістю інсценування дій, подій, обстановки (з використанням матеріальних засобів імітації, або без них – за рахунок усної дезінформації), що мають бути сприйняті особою як ознаки реалізації (або можливості реалізації) її злочинного задуму.
Унормуванню підлягає те, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання про проведення контролю за вчиненням злочину, має переконатися у наявності: 1) фактичних даних, що дають підстави вважати, що готується або вчиняється саме тяжкий або особливо тяжкий злочин; 2) фактичних даних, що свідчать про неможливість отримання відомостей про злочин та особу, яка його готує, в інший спосіб; 3) можливості за результатами контролю за вчиненням злочину отримання доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин підготовки злочину або встановлення осіб, причетних до його підготовки; 4) наявність у суб’єкта, що подав клопотання, відповідних повноважень; 5) фактичних даних, які свідчать про відсутність під час контролю за вчиненням злочину провокування особи на його вчинення; 6) необхідності для виконання завдань контролю за вчиненням злочину проведення кожної з дій, що зазначені у клопотанні, а також застосування імітаційних дій та засобів. За результатами розгляду клопотання слідчий суддя повинен не лише мати змогу задовольнити його або відмовити у його задоволенні, а й задовольнити таке клопотання частково – щодо проведення окремих дій, які заплановано провести в межах контролю за вчиненням злочину.