Фольклористика в Київському університеті: від дослідницької ідеї до наукової школи

Салтовська, Н. (2024). Фольклористика в Київському університеті: від дослідницької ідеї до наукової школи. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2 (36)), 100-104. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2024.36.16

Вступ. Присвячено вивченню актуальної для сучасної фольклористики теми – її зародження і становлення в освітніх закладах України, зокрема Київського університету. Простежено формування фольклористичної школи в Київському університеті від дослідницької ідеї у ХІХ ст., системного вивчення та викладання у ХХ ст. і до наукової школи у ХХІ ст.
Методи. У дослідженні використано описовий, історико-хронологічний і метод системного аналізу.
Результати. Деталізується й конкретизується процес дослідження фольклору в Київському університеті як безперервний і послідовний. Характеризуються етапні для розвитку української фольклористики дослідження М. Максимовича, М. Костомарова, М. Драгоманова, В. Антоновича, П. Чубинського у їхньому зв'язку із викладацькою діяльністю учених в Київському університеті. Вивчення фольклору розглядається на рівні дослідницької ідеї, яка поступово сформує предметну галузь. Описуються фольклористичні студії викладачів Київського університету у ХХ ст. (А. Лобода, П. Попов, М. Грицай та ін.). Фольклористика розглядається як самостійний складник філологічної науки і як система знань із різними дослідницькими темами, методами дослідження та фіксації фольклорних зразків. Кінець століття характеризується докорінними змінами зумовленими відновленням державності, що дозволило створити кафедру фольклористики, відкрити спеціальності й розпочати фахову підготовку спеціалістів у цій галузі у Київському університеті та в Україні загалом. Аналізується діяльність фольклористичної школи Київського університету у ХХІ ст. Акцентується на питанні зацікавлення, фіксації, вивчення, збереження та популяризації народної творчості ученими Київського університету і їхній боротьбі за збереження національної ідентичності упродовж діяльності Київського університету.
Висновки. З'ясовано, що наука про фольклор у Київському університеті стала предметом зацікавлення науковців-викладачів від часу його заснування і, зародившись на рівні дослідницької ідеї (М. Максимович, М. Костомаров, М. Драгоманов, В. Антонович), постала як предметна галузь викладання (А. Лобода, П. Попов, М. Грицай), розвинулася й утвердилася як наукова школа (Л. Дунаєвська, О. Таланчук, В. Бойко, Л. Копаниця, С. Росовецький, О. Івановська, О. Наумовська й ін.) із єдиною дослідницькою програмою та потужною підготовкою фахівців-професіоналів у галузі.