Українська греко-католицька церква у другій половині ХХ століття: історіографічний аналіз

Пшеничний, Т. (2018). Українська греко-католицька церква у другій половині ХХ століття: історіографічний аналіз. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, (137), 34-38. https://doi.org/10.17721/1728-2640.2018.137.2.06

Українська церковна історія – це масштабне поле для наукового пізнання. ХХ ст. стало своєрідним тестом на виживання та самовизначення для українських церков. Через тотальний утиск у Радянському Союзі українського національного руху, механізм репресій було запущено і проти інституту церкви як невід'ємної складової суспільного життя українського народу. Характерною рисою антицерковної кампанії в УРСР стало насадження "нових" моделей суспільних відносин, побудованих на засадах атеїзму й безбожництва. Єдиною легальною національною церквою до березня 1946 р., яка всіляко чинили цьому опір, була Українська греко-католицька церква. Протягом усієї другої половини ХХ ст. її духовенство й чернецтво, перебуваючи в нелегальному становищі, залишалося центром, навколо якого консолідувався український рух опору. Представлено сучасний погляд вітчизняних і зарубіжних учених на історію Української греко-католицької церкви у другій половині ХХ ст. На основі широкої історіографічної бази здійснено спробу показати місце УГКЦ в українському національному русі, її вплив на демократизацію суспільних процесів у другій половині 1980-х рр. тощо. Завдяки працям зарубіжних істориків вдалося показати актуальність церковної проблематики при вивченні суспільно-політичних процесів у СРСР. Її ігнорування, як відзначають окремі вчені, не дозволяє збагнути самого феномену національного руху, у тому числі в західних областях Української РСР.