Еволюція поетики Феофана Прокоповича

Хуан М. Еволюція поетики Феофана Прокоповича : дис. … доктора філософії : 035 Філологія / наук. кер. О. М. Сліпушко. Київ, 2025. 180 с.

Пропонована дисертація – системне дослідження еволюції поетики творчості Ф. Прокоповича; її нове осмислення, основане на комплексному студіюванні спрямування і характеру спадщини автора, окремих складних фактів біографії відповідно до сучасних політико-культурних умов. Етапи еволюції поетики подано як такі, що залежать і співпадають із періодами життя і творчості письменника, пов’язані з місцем його проживання. Виокремлено два періоди цієї еволюції: київський (український) та петербурзький (російський); осмислено особливості творчого світогляду письменника на кожному з названих етапів та вияви його в еволюції поетики. У роботі представлено детальний аналіз художніх творів письменника, на підставі чого наголошується на інтеграції Т. Прокоповичем загальноєвропейських, зокрема просвітницьких і класицистичних цінностей, у контекст української літератури, проаналізовано особливості стилю автора. У дисертації осмислено ґрунтовні літературознавчі розвідки, а також проведено і представлено авторське ґрунтовне розуміння особливостей еволюції поетики Ф. Прокоповича. Зважаючи на існуючі наукові тематичні надбання і традиції, поглиблено, конкретизовано і розширено тези про специфіку еволюції поетики Ф. Прокоповича, його внесок у розвиток теорії літератури та практичного письменства. На основі філологічного аналізу творів обґрунтовано тезу про те, що система релігійних, політичних, суспільних, філософських, освітніх, літературних поглядів Ф. Прокоповича змінна, гнучка, конформістська, що вплинуло і на поетику його творчості, особливості її еволюції. Світогляд письменника поєднав авторське розуміння автентичних філософських, духовних, релігійних, наукових, освітянських, культурних, літературних традицій та європейських надбань. Доведено положення про те, що переїзд українського письменника в Російську імперію і кардинальна зміна суспільно-політичних позицій стали результатом природженого конформізму,багаторічного непорозуміння з київським духовенством, підтримки реформ Петра І, сліпої віри в “європейськість” російського диктатора, особистого інтересу автора до політики, владні амбіції. У дисертації розвинено тезу про те, що український і російський періоди репрезентують головні етапи еволюції поетики письменника, кожен із яких був позначений специфічними рисами, зумовленими характером діяльності автора, його літературними, естетичними уподобаннями і політичними позиціями. Аналіз художніх текстів письменника дає підстави вести мову про те, що петербурзький (російський) період у житті й творчості Ф. Прокоповича позначений пристосуванням позицій, світогляду й загалом творчості автора до імперської доктрини, впливами західноєвропейських ідей, синтезованих із російськими тезами, й українськими як їх тогочасними складовими. Відзначено наявність у творах цього періоду авторських художніх міркувань про форми організації державної влади, домінування самодержавства і спадкової монархії, постаті монарха як носія влади, примат світської влади над духовною, підкорення народу монархові, переваги світської влади над церковною. У дисертації доведено, що художній світогляд Ф. Прокоповича російського періоду базується на ідеях імперського абсолютизму, ідеології великодержавності, а також містить приховані українські ностальгічні мотиви, що виявляється в особливостях ідейно-тематичного спектру віршів, системі образів, тлумаченні історичних фактів і політичних подій.