Топос провінції в польській літературі

Romanenko O. Topos of the Province in Polish Literature. Bibliotekarz Podlaski. 2025. 1 (LXVI). С. 247-256.

Цей розділ присвячено аналізу конкретних способів функціонування Провінції як літературного топосу в польській літературі. Теоретична база спирається на структуралізм (Ролан Барт), геопоетику (Ельжбета Рибіцька) та постколоніальні дослідження (Агнешка Матусяк, Ярослав Поліщук). Такий міждисциплінарний підхід дозволяє розглянути такі аспекти: з семіотичної точки зору, топос Провінції постає як символічний компонент культурного простору, сконструйованого в літературі;
наративні структури творів, зосереджених на Провінції, включають такі повторювані елементи, як мотив
втечі з/повернення до/життя в Провінції; асиметрія між центром і периферією; та
символічне тлумачення Життя / Смерті та Вічності / Швидкоплинності через географічні образи та біографічне оповідання. Автор аналізує твори Ольги Токарчук та Анджея Стасюка, виділяючи
ключові елементи, що формують топос Провінції в їхній прозі. Польська модель цього топосу
підкреслює ще один вимір – постколоніальний досвід – що очевидно в прозі Токарчук
(наприклад, «Провінція як ідилічне місце») та наративах Стасюка (наприклад, «Провінція. Дорога за горизонт»). Таким чином, топос Провінції постає як складний топокультурний конструкт, у якому
«Я» та «Інший», поняття Центру та Периферії, міські простори та пейзажні образи
складно переплетені.