ДЕМОКРАТІЯ ЯК ІСТОРИЧНИЙ ПОСТУП СВОБОДИ: СУТНІСТЬ, СПРЯМОВАНІСТЬ, ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ

Fedorchenko, V., Malkina, G. (2025). DEMOCRACY AS THE HISTORICAL PROGRESS OF FREEDOM: ESSENCE, ORIENTATION, AND DEVELOPMENTAL FEATURES. Politology bulletin(98), 135–151. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.98.135-151

Дослідження присвячено з’ясуванню сутності, особливостей, політичного змісту та форм демократії. Розкриваються принципи та цінності демократії в її ліберальній формі у співставленні з іншими концепціями та практиками її втілення. Тут демократія постає не тільки як політичний режим, але як більш широкий суспільний феномен. Аналізуються основні підходи до розуміння ліберальної демократії, як суспільного феномену, який найбільше спроможний забезпечити максимальне залучення до політичного спілкування та взаємодії найширші соціальні верстви, які тільки-но з’являються у процесі поступу та відповідного ускладнення суспільства. Відповідно, і чинники актуалізації демократичних процесів в сучасному світі. Проводиться історична та теоретична розвідка розгортання та поширення ідеї демократії та політичної практики втілення таких процесів. Аналізується основна, на думку автора, тенденція в еволюції демократії як феномену, а саме максимально можливе для певного історичного періоду, розширення кола залучених до політики суспільних груп через визнання їх інтересів публічними. Зазначається, що визнання державою інтересів певної групи публічними, означає, що держава санкціонує і захищає ці інтереси, тим самим перетворює цю групу на суб’єкт права. Поза таким визнанням публічності інтересів державою новітні групи, що виникають, залишаються невидимими для політики, як управлінської сфери і виключають їх з політичного дискурсу та взаємодії. Зазначається, що завдання по розширенню кола суб’єктів публічного права як цілеспрямованої роботи держави, сприяє демократизації політичного режиму, збагачуючи та посилюючи громадянське суспільство додатковими можливостями для їх гармонійної взаємодії. Збагачення громадянського суспільства саме в сенсі збільшення кола визнаних соціальних груп, в яких індивід виступає як носій більшої кількості інтересів, захист яких гарантує держава. Зазначається, що саме така спрямованість діяльності держави може вважтися процесом розширення свободи, яка і є головною цінністю лібералізму. Така діяльність держави є консумативим результатом реалізації усіх інших демократичних процедур інститутами держави, що створені.Відповідне впровадження ідеї соціальної і політичної толерантності щодо нових соціально-політичних суб’єктів. Вказується на особливу роль у цьому процесі саме поступальної демократизації держави, як політичної організації усього суспільства, через розгортання відповідних інститутів, свідомого цілеспрямування їх діяльності на розширення кола політичної взаємодії задля врахування максимальної кількості інтересів при прийнятті загальнозначущих політичних і управлінських рішень. Приведенні новітніх груп до статусу суб’єктів права в державі. Умовно визначаються обмеження суб’єктного кола політики для певних історичних епох, починаючи з епохи модернізму. Узагальнюються основні принципи та норми утворення та реалізації правил всеосяжного та нічим необмеженого політичного діалогу в суспільстві, між суспільством та державою, між державами як стрижневої ідеї ціннісного виміру демократії. Стверджується, що в такому сенсі, поступ демократії можливо розглядати як мірило суспільного прогресу.