Корінь *ΜΑΝ- у давньогрецькій мові: етимологія і дериваційне поле

Чернюх-Мацієвська, Н. Б. (2022). Корінь *ΜΑΝ- у давньогрецькій мові: етимологія і дериваційне поле. Studia Linguistica, (21), 78–87. https://doi.org/10.17721/StudLing2022.21.78-87

У статті проаналізовано етимологію та дериваційне поле субконцепту ΜΑΝΙΑ, який поряд із субконцептами ΝΟΣΟΣ, ΑΣΘΕΝΕΙΑ та ΑΡΡΩΣΤΙΑ становить ядро макроконцепту ХВОРОБА у давньогрецькій мові. У результаті дослідження встановлено, що корінь μан-, як реалізація індоєвропейського кореня *men-/man, стосувався ментальної сфери, що підтверджується його рефлексами у низці індоєвропейських мов. Здійснений дериваційний аналіз виявив, що від згаданого кореня було утворено 28 дериватів, за якими закріпилось значення психічного розладу. Вершину словотвірного гнізда, утвореного від кореня μαν- становить іменник ἡ μανία та дієслово μαίνομαι, які стосуються архаїчного пласту лексики. Переважна більшість лексем похідних від кореня μαν- представлена прикметниками (14 одиниць) та дієсловами (12 одиниць). Серед прикметників значну частку становлять композити з другим компонентом –μανης кількість яких зростає, починаючи від епохи еллінізму. Такі прикметники реалізують сему “надмірна пристрасть”, яка поширюється на ознаку, виражену першим компонентом, що часто функціонує як каузатор стану. Основними способами утворення дериватів були суфіксація та основоскладання, які є найпритаманнішими для іменних частин мови (іменників, прикметників). Менш поширеною була префіксація, представлена головним чином у дієсловах. Префікси частково модифікують семантику твірної основи, надаючи нововиниклим дієсловам додаткових відтінків інтенсивності, реляційності, директивності, соціативності. Семантика дериватів мотивується значенням твірної основи – «наявність психічних відхилень», яке згодом розвинулось у семи «неадекватність поведінки», «екзальтованість», «натхнення». Усі похідні максимально зберігають семантичний зв'язок з твірною основою.