Інноваційні механізми розвитку місцевої демократії

У дисертаційній роботі досліджено актуальну наукову проблему щодо розвитку місцевої демократії через застосування інноваційних механізмів та на підставі аналізу наукової літератури, нормативно-правових документів, зарубіжного й вітчизняного досвіду, запропоновані практичні рекомендацій в контексті забезпечення, на цій основі, євроінтеграції та повоєнного відновлення України.
В результаті дослідження розкрито та поглиблено теоретичні засади реалізації інноваційних механізмів розвитку місцевої демократії, спрямованих на продовження процесів демократизації та реформування системи публічного управління в Україні. Систематизовано методологічні підходи до моніторингу місцевої демократії, на основі яких досліджено особливості української та європейської моделі демократії, визначено тенденції розвитку місцевої демократії та зміст реформ з децентралізації. Обґрунтовано застосування стратегічного, динамічного, інтегрованого та комплексного підходів до розвитку місцевої демократії; наведено ключові вектори подальших реформ, які забезпечать створення умов для підвищення ефективності місцевого самоврядування за рахунок застосування інноваційних механізмів розвитку місцевої демократії.
Уперше розроблено та представлено механізми розвитку місцевої демократії з урахуванням еволюції моделей публічного управління (від традиційної моделі публічного управління до концепції належного урядування), необхідності використання багаторівневого підходу до проведення реформ з демократизації (місцеве управління, регіональне управління, державне управління, глобальне управління), що дозволило визначити елементи місцевої демократії, запропонувати механізми її розвитку в умовах зростання глобальних викликів та загроз воєнного часу.
У першому розділі дисертаційної роботи «Теоретичні засади управління розвитком місцевої демократії» – сформовано предметне поле дослідження проблеми розвитку місцевої демократії – процесу трансформації форм взаємодії держави та громадянина, який через удосконалення принципів, форм, механізмів та інструментів забезпечує підвищення рівня залучення громадян до прийняття рішень на всіх рівнях публічного управління, розкрито сутність проблеми у наукових дослідженнях.
На основі комплексного підходу до предмету дослідження систематизовано ключові характеристики й чинники демократизації на різних рівнях та обґрунтовано необхідність їх врахування перед викликами та загрозами воєнного часу. Розкрито та забезпечено розвиток понятійно-категоріального апарату предмету дослідження: сформульовано авторське тлумачення понять «демократія», «місцева демократія», «розвиток місцевої демократії».
Визначено роль місцевої демократії у реформуванні системи публічного управління на різних рівнях публічного управління, а також в контексті глобального управління та реалізації Цілей сталого розвитку. Досліджено питання сприяння розвитку місцевої демократії через децентралізацію з боку міжнародних організацій. Уточнено положення концепції розвитку місцевої демократії, які визначають функції громадянська і громади, процедури обговорення проблем, політичну освіту, ефективність урядування, територіальні координати діяльності, матеріально-фінансову основу діяльності.
Розкрито сутність дії механізмів розвитку місцевої демократії на основі врахування цільового характеру використання, складної будови, комплексної взаємодії елементів, залежності від умов, динаміки змін. Сформовано концептуальні положення функціонування ефективних механізмів розвитку місцевої демократії, які розглядаються як сукупність алгоритмів здійснення процедур залучення громадян до управління, що формуються під дією правових, організаційних, економічних і соціальних умов, які у взаємодії забезпечують позитивний цільовий результат в сфері розвитку місцевої демократії – підвищують вплив громадянського суспільства на прийняті рішення.
Систематизовано методи моніторингу місцевої демократії з урахуванням необхідності вивчення не тільки виключно місцевої демократії, а також тих умов, які сприяють її розвитку. Розглядаються характеристики та наводяться приклади методів вимірювання демократії в країні, методів моніторингу політичних систем, методів моніторингу демократичності публічного управління та методів аналізу місцевої демократії. Уточнено інструменти та цілі оцінювання місцевої демократії; визначено основні напрями аналізу місцевого управління. Суттєвий акцент у дослідженні зосереджено на методах вимірювання місцевої демократії, це надає змогу дослідити демокрaтичний характер місцевого урядування, міцність та якість місцевої демократії, рівень використання е-технологій. Розроблено алгоритм багаторівневого аналізу впливу демократії на економічні процеси.
У другому розділі «Система та механізми розвитку місцевої демократії в сучасній Україні» – розглянуто питання щодо розбудови місцевої демократії в Україні з позицій використання механізмів розвитку та врахування зарубіжного досвіду.
Запропоновано принципи управління розвитком місцевої демократії, які обґрунтовано на основі систематизації відповідних нормативних документів та принципів європейського й міжнародного рівня, зокрема принципи прозорості та підзвітності, ефективності та результативності, пріоритетності, конвергенції інтересів та компетентності, які мають бути імплементовані в Україні у повній мірі, дозволять використати європейський досвід розвитку демократії та посилять позиції України в контексті інтеграції до ЄС.
Розкрито особливості розвитку місцевої демократії в контексті демократизації в умовах різних типів режимів країн світу, а також моделей місцевого самоврядування. Зазначено зниження рівня розвитку демократії в Україні в 2022 році загалом та за такими складовими як виборчий процес та плюралізм, цивільні свободи, причиною чого стала війна. Декларативний та фрагментарний характер розвитку демократії в Україні пояснюється невідповідністю реформ критеріям реальної демократизації. Досліджено особливості процесу децентралізації у різних країнах, який є основою розбудови місцевого самоврядування та розвитку місцевої демократії. Відповідно до сформованих у країнах світу в результаті децентралізації моделей субнаціонального управління (одно-, дво- та трирівневої) здійснюється розподіл державних витрат. Наведено аргументацію щодо впливу рівня децентралізації на економічний розвиток країни, зокрема на рівень капітальних видатків, використання яких на регіональному та місцевому забезпечує реалізацію інвестиційних проєктів, пов’язаних з будівництвом та реконструкцією інфраструктури.
Серед позитивних ефектів децентралізації в частині розвитку місцевої демократії слід вказати: підвищення прозорості та підзвітності, забезпечення розширення участі громадян у прийнятті рішень; порівняно кращий рівень врахування потреб громадян через належне ресурсне забезпечення.
Демократизація в Україні відбувається за варіантом «затягнутого» переходу, що було зумовлено збереженням негативних характеристик попередньої моделі, низьким рівнем мотивації до системних реформ політичних еліт та низьким рівнем залучення громадян. Незважаючи на реалізацію низки проєктів та ініціатив українських та міжнародних організацій щодо розвитку місцевої демократії спектр інструментів розвитку не набув належного поширення.
Виокремлено основні виклики розвитку місцевої демократії під час війни, серед яких виклики адаптації, міграційні та фінансові виклики, функціональні та бюрократичні виклики, виклики сталого розвитку. Ключовим обмеженням діяльності територіальних громад є втрати: демографічні, матеріальні, економічні та фінансові. Позитивним результатом проведених реформ з децентралізації названо високий рівень самостійності місцевої влади у питаннях реагування на виклики військового часу, однак на корупційні скандали та несумлінну поведінку посадових осіб місцева демократія не завжди має інструментарії протидії.
У третьому розділі «Перспективні напрями імплементації інноваційних механізмів розвитку місцевої демократії» – запропоновано застосування стратегічного, динамічного, інтегрованого та комплексного підходу до розвитку демократії, що дозволить сформувати концептуальну основу подальших реформ та сприятиме створенню умов для імплементації інноваційних механізмів місцевої демократії.
Визначено ключові напрями подальших реформ щодо розвитку місцевої демократії з урахуванням європейського та північноатлантичного векторів розвитку України, необхідності формування драйверів економічного зростання в регіонах, завдань подальшої децентралізації та процесів включення до глобальної мережі міжнародних організацій сприяння демократії, розвитку громадських організацій та громадянського суспільства.
Обґрунтовано умови та аргументовано доцільність ефективного використання таких механізмів місцевої демократії як місцеві вибори, місцевий референдум, громадський бюджет, громадські слухання.
В якості стратегічного орієнтиру розбудови громадянського суспільства в контексті розвитку місцевої демократії запропоновано перехід від традиційної парадигми залучення громадян, яка передбачає прямий діалог уряду та конкретного громадянина через низку заходів, зокрема: громадських слухань, громадської «освіти», виборів, опитування та письмових коментарів до пропозицій, тощо, до концепції мережевої взаємодії для залучення громадян, де представлені різноманітні інститути громадянського суспільства (громадські організації, неурядові організації, профспілки, громадські рухи, незалежні ЗМІ, аналітичні центри, університети, а також соціальні та релігійні групи), які у взаємодії з публічними організаціями сприяють розбудові соціального та інтелектуального капіталу, інституційної спроможності та адаптивності до змін суспільства в цілому. Обґрунтовано призначення та складові механізмів громадської участі у зміцненні демократії на загальнодержавному та локальному рівнях. Визначено призначення основних форм залучення громадськості, зокрема інформування, консультування, залучення, співпраці та розширення можливостей, які у сукупності дозволять створити умови для системної взаємодії між громадськістю та урядом. Систематизовано переваги/недоліки та умови використання таких механізмів участі громадян: громадські консультативні групи; муніципальне стратегічне планування; соціальний моніторинг; державно-приватне партнерство; публічні (громадські) зустрічі; управлінські мережі залучення громадян. Серед інноваційних механізмів запропоновано використовувати такі механізми як місцева група дій, дорадчі міні-пабліки, панелі спільнот, громадські журі, відкриті громадські простори (хаби).
Досліджено вплив цифрових трансформацій та інформаційного перенасичення діяльності органів місцевого самоврядування на ефективність управління, що потребує використання нових технологій. Штучний інтелект є потенційно важливим інноваційним інструментом для трансформації процесів державного управління в контексті підвищення ефективності місцевої демократії. Узагальнено позитивні та негативні ефекти використання штучного інтелекту в процесі місцевого управління. Окреслено основні сфери застосування штучного інтелекту в процесі розвитку місцевої демократії, е-демократії та електронного урядування.
Розроблено авторську концепцію управління розвитком місцевої демократії через використання інноваційних механізмів, зокрема таких, як громадські консультативні групи, муніципальне стратегічне планування, соціальний моніторинг, державно-приватне партнерство, публічні (громадські) зустрічі, управлінські мережі залучення громадян, що надає змогу забезпечити постійний діалог та спілкування між обраними посадовцями та громадянами, забезпечуючи безперервний потік інформації для прийняття обґрунтованих рішень відповідно до реальних потреб.

Рубан Д. О. Інноваційні механізми розвитку місцевої демократії : дис. д-ра філософії у галузі публічного управління та адміністрування : 281 Публічне управління та адміністрування / наук. кер. В. В. Голубь. Київ, 2024. 280 с.