Допустимі межі застосування штучного інтелекту у відправленні правосуддя: політико-правові аспекти

Кукуруз, О. В., & Пахомов, Р. В. (2024). Допустимі межі застосування штучного інтелекту у відправленні правосуддя: політико-правові аспекти. Політологічний вісник, (93), 82–93. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2024.93.82-93

У статті проаналізовано окремі випадки застосування штучного інтелекту (далі — ШІ) у відправленні правосуддя в зарубіжних країнах, а також ставлення суб’єктів української політики до цієї передової технології, зокрема на тлі подальшої європейської інтеграції України. Показано, що в цілому іноземні судові системи експериментують із застосуванням високих технологій і зокрема ШІ, проте не готові розглядати ШІ, як технологію, яка, проаналізувавши матеріали судової справи, здатна сама згенерувати судове рішення та, як наслідок, замінити суддю-людину. З’ясовано, що керівники національних органів судової влади та відповідні ключові представники законодавчої та виконавчої влади в цілому поділяють та підтримують європейські підходи, але допускають більш сміливе застосування ШІ з метою підвищення ефективності влади загалом та українського суду зокрема. Доведено, що найбільш аргументованою і розвиненою в цьому контексті є консолідована професійна позиція, яку пропагують інституції Європейського союзу (Консультативна рада європейських суддів, Європейська комісія з ефективності правосуддя та ін). У їхніх програмних документах зазначено, що ШІ може виконувати виключно асистивну (допоміжну) роль у відправленні правосуддя. Автори статті акцентують увагу на необхідності розроблення виваженої і послідовної публічної політики в Україні та відповідного їй правового регулювання в цій сфері, враховуючи позиції інституцій Європейського Союзу.