Роль тимчасових заходів у захисті прав людини

Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-правових та практичних аспектів застосування тимчасових заходів міжнародними органами з метою запобігання заподіянню непоправної шкоди правам людини в надзвичайних ситуаціях. У той час як в українській доктрині питання тимчасових заходів є малодослідженим, в міжнародно-правовій доктрині увагу зазвичай приділяють особливостям застосування тимчасових заходів конкретним міжнародним органом та установою або загальним питанням їх застосування без врахування особливостей предметної юрисдикції. В дисертаційній роботі проведено комплексний аналіз тимчасових заходів як інструменту міжнародного захисту прав людини, що постійно розвивається та вдосконалюється на практиці.
У роботі розглянуто причини термінологічної неузгодженості та обґрунтовано правильність використання в україномовній площині терміну «тимчасові заходи» як загального на позначення інструменту міжнародного захисту прав людини, у той час як застосування інших термінів (наприклад, «негайні заходи») є прийнятним у тому випадку, якщо мова йде про практику конкретного міжнародного судового органу або моніторингової установи. Результатом дослідження мети та умов застосування є формулювання авторського визначення поняття тимчасових заходів як інструменту міжнародного захисту прав людини. Розгляд теоретико-правових засад застосування тимчасових заходів не є комплексним без дослідження їх історичного розвитку та становлення.
Тимчасові заходи в сучасному їх розумінні переважно походять з міжнародного права, хоча в національних правових системах дійсно існували певні прототипи. Встановлено, що транспозиція тимчасових заходів з міжнародного публічного права до його галузі – міжнародного права прав людини – відбувалась поступово.
Наразі в науковому колі спостерігається тенденція до розробки керівних принципів застосування тимчасових заходів. В роботі розглянуто дві останні спроби: Резолюцію Інституту міжнародного права щодо керівних положень застосування тимчасових заходів та Неймегенські принципи та керівні положення щодо тимчасових заходів захисту прав людини. Хоча обидва документи можна вважати факультативним джерелом, вбачається доцільним розроблення таких керівних принципів, наприклад, на рівні міжнародного органу чи установи (або, наприклад, діючого трьохстороннього діалогу між Європейським судом з прав людини, Африканським судом з прав людини та народів, Міжамериканським судом з прав людини) або міжнародної організації, що з одного боку посилить значення таких принципів з правової точки зору, а з іншого сприятиме закріпленню узгодженої позиції щодо найбільш дискусійних питань.
Значну увагу в роботі приділено статутним документам, регламентам, офіційним практичним довідникам, а також рішенням щодо тимчасових заходів наступних універсальних та регіональних міжнародних органів та установ, що розглядають справи у сфері захисту прав людини: Міжнародного Суду ООН, Комітету ООН з прав людини, Європейського суду з прав людини, Міжамериканської комісії з прав людини, Міжамериканського суду з прав людини, Африканської комісії з прав людини та народів, Африканського суду з прав людини та народів. Автором встановлено, що тимчасові заходи – результат практичної необхідності в рамках діяльності міжнародних органів, що доповнюють процесуальний мандат останніх та дозволяють вчасно відреагувати на грубе порушення прав людини. Найчастіше тимчасові заходи застосовуються для захисту громадянських прав і свобод, рідше – політичних та культурних прав, і лише в поодиноких випадках задля захисту соціальних прав людини. Зазначимо, що також достатньо поширеним є застосування тимчасових заходів задля захисту колективних прав осіб з числа національних, етнічних, мовних або релігійних меншин.
Наукове дослідження показало, що питання, пов’язані з тимчасовими заходами, складають повноцінну окрему фазу розгляду справи. Відтак, було виокремлено етапи розгляду питання щодо застосування тимчасових заходів як за клопотанням сторони (найпоширеніший спосіб ініціювання), так і proprio motu (як правило, поодинокі випадки).
Безспірним є те, що ефективність тимчасових заходів напряму пов’язана з їх добросовісним виконанням сторонами, що не завжди має місце та прямо залежить від волі та інтересів держав. У разі недотримання тимчасових заходів позиція обґрунтовується державами відсутністю закріпленої на нормативному рівні обов’язковості відповідних рішень. Автор доходить висновку, що, незважаючи на те, що тимчасові заходи не є конвенційним інструментом, їх обов’язковість випливає з того, що вони є процесуальною гарантією, яка спрямована на забезпечення можливості розгляду питання та у подальшому виконання рішення по суті, яке, в свою чергу, є конвенційно обов'язковим.
Аналіз показав, що жодний міжнародний орган чи установа не має чітко встановленого переліку заходів, що можуть застосовуватись як тимчасові. В дослідженні обґрунтовано перевагу такого підходу, що полягає в забезпеченні гнучкості та можливості визначати такий захід, який буде релевантним з урахуванням конкретних обставин справи та вимог часу.
У роботі вперше запропоновано типологію тимчасових заходів, що застосовуються з метою захисту прав людини. Крім того, важливим результатом дослідження є висновок щодо схожості критеріїв застосування тимчасових заходів. Автор доходить висновку, що міжнародні органи чи установи схильні переймати найкращі практики щодо тимчасових заходів, про що свідчить відносна схожість процедурних особливостей застосування. У дисертації окремо розглянуто тимчасові заходи, що застосовувались.
Міжнародним Судом ООН та Європейським судом з прав людини у міждержавних справах за заявами України проти Росії. Оскільки, порушуючи міжнародно-правові зобов’язання, Росія не виконала жодного застосованого тимчасового заходу, може складатися хибне бачення щодо неефективності останніх, оскільки не досягнуто основної мети. У роботі автором спростовано вказану тезу, а також обґрунтовано необхідність та ефективність застосованих тимчасових заходів з правової точки зору. Окремо у дослідженні проаналізовано застосування Правила 39 Регламенту ЄСПЛ стосовно України за індивідуальними клопотаннями. Теоретичні висновки та практичні результати дисертаційного дослідження можуть становити інтерес для представників державних органів, представників інститутів громадянського суспільства, наукової спільноти під час діяльності, що пов’язана з питаннями міжнародного захисту прав людини та міжнародного правосуддя.

Футорянська К. П. Роль тимчасових заходів у захисті прав людини : дис. ... д-ра філософії : 293 Міжнародне право / Футорянська Катерина Павлівна. - Київ, 2024. - 211 с.