ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДСЬКОСТІ

A.P., M. (2022). FORMS OF STATE AND SOCIETY INTERACTION. Соціальне Право(2), 17–24. https://doi.org/10.32751/2617-5967-2022-02-03

У статті розкрито напрацювання науковців з питання визначення форм взаємодії держави та громадськості у сучасній Україні. Наголошено на тому, що з приводу виділення деяких форм взаємодії вчені приходять до єдиних міркувань, а також з приводу виділення інших форм існують певні розбіжності. Також виділення тих чи інших форм взаємодії держави і громадськості у сучасній Україні великою мірою залежить від специфіки компетенції конкретних суб’єктів – представників держави чи правового статусу представників громадськості, які вступають у взаємодію. Проаналізовано особливості нормативно-правового регулювання виділення форм взаємодії держави та громадськості. Зауважено, що в нашій державі об’єктивно та фактично склалася певна система форм взаємодії між державою та громадськістю, окремі з яких безпосередньо врегульовані та передбачені чинним законодавством, а окремі з яких не визначені у ньому, проте випливають із його вимог та ґрунтуються на певних усталених правових традиціях, виражають правове розуміння та бачення владних суб’єктів, а також і представників громадськості щодо сутності і способів взаємної комунікації. Поряд з ними наявні і окремі форми взаємодії держави та громадськості, які є досить інноваційними, зародилися у національній правовій системі нещодавно в результаті перейняття передових ідей та міжнародних стандартів в окресленій сфері.Запропоновано перелік форм взаємодії держави та громадськості, до яких автором віднесено такі: 1) громадський контроль; 2) проведення громадських експертиз; 3) проведення громадських слухань (публічного обговорення); 4) електронне врядування; 5) створення спільних засобів масової інформації; 6) інформаційно-комунікаційна  взаємодія, у якій беруть участь PR-служби відповідних органів влади; 7) направлення громадськістю звернень, запитів, петицій до органів публічної адміністрації з вимогою вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, надати інформацію, реалізувати спільні заходи тощо; 8) надання публічною адміністрацією звіту про свою діяльність, стан реалізації завдань та отримання оцінки громадськості; 9) державне фінансування реалізації інститутами громадськості ініціатив у сферах, що мають загальносуспільне значення (наприклад, у сфері надання соціального забезпечення) або залучення інститутів громадськості до реалізації функцій з публічного адміністрування за конкурсом; 10) проведення спільних відкритих зустрічей, семінарів, круглих столів з вирішення проблем, що мають загальносуспільне значення; 11) підписання та реалізація спільних адміністративних договорів, меморандумів; 12) створення спільних органів або ж функціонування громадських рад (інших подібних інституцій) у складі органів публічного адміністрування.