ВІЙНА ЯК ІСТОРИЧНА НЕОБХІДНІСТЬ У СТАНОВЛЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ: РЕЦЕПЦІЯ ЮЛІАНОМ ВАССИЯНОМ ІДЕЙ ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ ТА ФІЛОСОФІЇ ПРАВА ҐЕОРҐА ГЕҐЕЛЯ

Tytarenko, V., Pohribna, D. (2024). THE STATE OF WAR AS A HISTORICAL NECESSITY IN THE EMERGENCE OF THE UKRAINIAN NATION: JULIAN VASSYIAN'S RECEPTION OF HEGEL'S PHILOSOPHY OF HISTORY. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy, 2(11), 60–66. https://doi.org/10.17721/2523-4064.2024/11-12/13

В с т у п . Наголошено, що німецький ідеалізм, і особливо трансценденталізм, був унікальним явищем в історії філософії XIX століття, особливо його погляди на природу, людину і дух. Він вплинув на різні ідеалістичні вчення як в Європі, так і в Америці (трансценденталізм). Досліджено рецепцію філософії історії та філософії права Ґеорґа Геґеля у творчості представника філософії українського націоналізму Юліана Вассияна. Обидва мислителі наголошують на історичній необхідності війни та визначають місце та роль особистості у формуванні нації та держави. Розкрито, що Геґелеве поняття "світовий дух" і розуміння світової історії як процесу діалектичного розгортання абсолютної ідеї було покладено ним в основу розуміння державотворення. В історіософії Ю. Вассияна присутня рецепція філософсько-історичних ідей Ґ. Геґеля, зокрема розуміння війни як історичної необхідності. Ю. Вассиян аналізує поняття "неписаний лад буття" та "війна" в контексті унікального історичного та культурного розвитку України, яка протягом усієї своєї історії була змушена боротися за самостійність та суверенітет через агресивну політику сусідів. У дослідженні порівняно і протиставлено погляди цих двох мислителів на історію, роль війни та формування національної свідомості.
М е т о д и . Використано такі дослідницькі методи: огляд літератури, текстологічний аналіз та контекстуальний аналіз, що дало можливість виокремити відповідні фрагменти текстів та визначити коло філософських проблем для аналізу та дослідження. Порівняльний аналіз дозволив виявити подібності та відмінності в досліджуваних ученнях Ґ. Геґеля та Ю. Вассияна та зробити необхідні висновки.
Р е з у л ь т а т и . У ході дослідження було виявлено кілька паралелей, а також розбіжностей у розумінні ключових досліджуваних понять Г. Геґеля і Ю. Вассияна. Обидва мислителі розглядають історію як розгортання ідеї, що втілюється в діях народів і націй. "Світовий дух" у філософії Геґеля та "неписаний лад буття" у творчості Ю. Вассияна виконують схожі функції, спрямовуючи історичні процеси та втілюючи дух народу і нації. Обидва мислителі вважають, що війна відіграє вирішальну роль у становленні нації. Для Ґ. Геґеля війна – це момент, що демонструє життєздатність нації і є необхідною рушійною силою в історії. Ю. Вассиян поділяє цю думку, розглядаючи війну (у її багатьох формах) не лише як руйнівну силу, але й як визначальний момент для українства, засіб збереження чи оновлення національної ідентичності в умовах викликів. Акцентовано, що обидва мислителі наголошують на важливості особистості в історії, але якщо для Ґ. Геґеля особистість є лише інструментом "світового духу", то Ю. Вассиян вимагає активної, вольової участі індивіда у здійсненні історичних змін. Він підкреслює ідею моральної жертовності та обов'язку людини перед нацією, стверджуючи, що лише через особисту відданість вищій меті, моральну саможертовність нація може еволюціонувати і виконати своє історичне призначення.
В и с н о в к и . Виявлено, що ідеї філософії історії та права Ґ. Геґеля у творчості Юліана Вассияна адаптуються до українського контексту. Ю. Вассиян робить акцент на унікальних історичних викликах, з якими історично стикається український народ. Аргументовано, що основні концепти історичної необхідності, війни та національної ідентичності в роботах обох філософів об'єднуються навколо ідеї, що історія формується активною, вольовою участю і жертовністю. Однак Ю. Вассиян виходить за межі пасивного прийняття історичної детермінованості Ґ. Геґелем, наголошуючи на важливості особистісної дії та моральної відповідальності у формуванні долі нації. Обґрунтовано, що філософія Ю. Вассияна пропонує особливе розуміння української історії та національної ідентичності, доводячи, що становлення української нації пов'язане з активною волею індивідів, які прагнуть до вищої моральної мети, особливо через постійну боротьбу та "війну" за національне виживання і суверенітет.