ДОЛЯ СУБ’ЄКТИВНОСТІ У ФІЛОСОФІЇ ПОСТФЕМІНІЗМУ

Shevchenko (Шевченко Зоя Володимирівна), Z. (2020). THE DESTINY OF SUBJECTIVITY IN THE PHILOSOPHY OF POSTFEMINISM. Політологічний вісник(85), 55–65. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2020.85.55-65

У статті розглядається взаємозв’язок між розвитком феміністичних ідей у позиціонуванні суб’єкта у феміністичній теорії (Сімона де Бовуар) та постфемінізмі (Джудіт Батлер) у динамічних взаємовідносинах із соціальними практиками сучасного суспільства, їхнім впливом на суспільне ставлення та дотримання рівності прав між представниками різних ідентичностей: не лише ґендерних, але й расових, вікових, економічних, політичних тощо.Теоретичною основою цього дослідження є філософія постмодернізму. Це означає не-логоцентричні, не-фалоцентричні та не-текстоцентричні наміри дослідження. Фалоцентричний світ — це світ, розроблений з точки зору чоловіків. Теоретики-феміністки, такі як Симона де Бовуар, намагаються стверджувати, що фалоцентричний світ — це просто світоглядна конструкція, але не той світ, яким він є насправді. Тож феміністичні теоретики будують власний феміністичний світ — розроблений з жіночої точки зору. Однак, постмодерна методологія заперечує будь-який абсолютний центр та центризм. Отже, постфемінізм відкидає феміністичний проект лише жіночої історії, просто жіночої культури, просто жіночого світу. Світ єдиний, і він має обидва виміри — чоловічий і жіночий. Тому фемінізм має значення і для чоловіків, а не тільки для жінок. Логоцентричні методи слід доповнювати методами, орієнтованими на емоційний вимір людського життя. Текстоцентричні методи слід доповнювати методами, орієнтованими на зображення та їх презентації. Нецентрична методологія є правильним та адекватним підходом до ризомної структури постфеміністської сфери дослідження.Існують практичні та теоретичні площини, що характеризують сучасну ситуацію фемінізму: від декларативного заперечення класичних принципів фемінізму в реальному житті до подальшого розвитку емансипаційних ідей в академічних дослідженнях. Підкреслюється, що існуюча дискримінація за ознакою статі чи за іншими ознаками часто підтримується не лише членами домінуючих груп, але й людьми, які є об’єктом пригноблення чи насильства. Відзначено визначальну роль засобів масової інформації у формуванні політики толерантності / нетерпимості до ґендерних ідентичностей. Висвітлено характеристики представлення візуальних образів чоловіків та жінок, властивих як патріархальній культурі, так і світові сучасних медіа.