ГАРАНТІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ ПРИ ВТРУЧАННІ В ПРИВАТНЕ СПІЛКУВАННЯ ПІД ЧАС НЕГЛАСНИХ РОЗСЛІДУВАНЬ У ПРАКТИЦІ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2023
Автор(и) :
Погорецький, М. М.
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
3
Цитування :
[APA 7] Погорецький, М. М. (2023). GUARANTEES OF HUMAN RIGHTS WHEN INTERFERING IN PRIVATE COMMUNICATION DURING CONFIDENTIAL INVESTIGATIONS IN THE PRACTICE OF THE SECURITY SERVICE OF UKRAINE: PROBLEM ISSUES. Вісник кримінального судочинства, (3). https://doi.org/10.17721/2413-5372.2023.3-4/103-122
[ДСТУ] Погорецький М. М. GUARANTEES OF HUMAN RIGHTS WHEN INTERFERING IN PRIVATE COMMUNICATION DURING CONFIDENTIAL INVESTIGATIONS IN THE PRACTICE OF THE SECURITY SERVICE OF UKRAINE: PROBLEM ISSUES. Вісник кримінального судочинства. 2023. no. 3. DOI: 10.17721/2413-5372.2023.3-4/103-122 (date of access: 18.07.2026).
Анотація. У статті здійснено науковий аналіз проблемних питань права людини на приватність спілкування в ході негласних розслідувань у практиці Служби безпеки України.
Метою статті є дослідження проблемних питань гарантій права людини на приватність спілкування в практиці Служби безпеки України та їх вирішення в контексті стандартів Європейського суду з прав людини та останніх новел чинного законодавства й проєктів змін і доповнень до нього.
Акцентується, що право на приватність спілкування та його гарантії, хоча й закріплено в низці міжнародних правових актів (Загальній декларації прав людини, Європейській конвенції, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права), а також у Конституції України, проте ні міжнародні правові акти, ні Конституція України не вважають це право абсолютним та передбачають можливість його обмеження за певних умов та у визначеному законом порядку.
Розкриваються стандарти ЄСПЛ щодо прослуховування телефонних повідомлень, яким має відповідати національний закон, а саме: 1) містити список злочинів, вчинення яких може призвести до прослуховування; 2) включати фактичні підстави підозрювати особу у вчиненні злочину: вони повинні бути вже виявлені іншими засобами; 3) дозволяти прослуховування лише на підставі мотивованої письмової заяви певної високої посадової особи; 4) встановлювати необхідність отримання санкції органу або посадової особи, що не належить до виконавчої влади, бажано судді; 5) встановлювати обмеження на тривалість прослуховування: має бути вказаний період, протягом якого санкція на прослуховування дійсна; 6) визначати правила, які стосуються звітів, що містять матеріали перехоплених повідомлень; 7) передбачати запобіжні заходи проти обміну цими матеріалами між різними державними органами; 8) визначати обставини, за якими записи можна чи потрібно знищити; 9) встановлювати, що треба робити з копіями або переписаними матеріалами, якщо обвинувачену особу буде виправдано.
Обґрунтовується, що ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», яка встановлює порядок та підстави аудіо-, відеоконтролю особи, аудіо-, відеоконтролю місця, спостереження за особою, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж, накладення арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу не в повній мірі відповідає стандартам ЄСПЛ щодо приватності спілкувань.
Пропонується Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» доповнити ст. 8–1, в якій чітко визначити перелік оперативно-розшукових заходів, серед яких і контроль за листуваннями, підстави та процедуру їх обмеження, а також гарантії громадян від незаконного обмеження їх прав при проведенні відповідних оперативно-розшукових заходів, а також приведення у відповідсть ст. 615 КПК України статтям 30, 31, 32 Конституції України.
Метою статті є дослідження проблемних питань гарантій права людини на приватність спілкування в практиці Служби безпеки України та їх вирішення в контексті стандартів Європейського суду з прав людини та останніх новел чинного законодавства й проєктів змін і доповнень до нього.
Акцентується, що право на приватність спілкування та його гарантії, хоча й закріплено в низці міжнародних правових актів (Загальній декларації прав людини, Європейській конвенції, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права), а також у Конституції України, проте ні міжнародні правові акти, ні Конституція України не вважають це право абсолютним та передбачають можливість його обмеження за певних умов та у визначеному законом порядку.
Розкриваються стандарти ЄСПЛ щодо прослуховування телефонних повідомлень, яким має відповідати національний закон, а саме: 1) містити список злочинів, вчинення яких може призвести до прослуховування; 2) включати фактичні підстави підозрювати особу у вчиненні злочину: вони повинні бути вже виявлені іншими засобами; 3) дозволяти прослуховування лише на підставі мотивованої письмової заяви певної високої посадової особи; 4) встановлювати необхідність отримання санкції органу або посадової особи, що не належить до виконавчої влади, бажано судді; 5) встановлювати обмеження на тривалість прослуховування: має бути вказаний період, протягом якого санкція на прослуховування дійсна; 6) визначати правила, які стосуються звітів, що містять матеріали перехоплених повідомлень; 7) передбачати запобіжні заходи проти обміну цими матеріалами між різними державними органами; 8) визначати обставини, за якими записи можна чи потрібно знищити; 9) встановлювати, що треба робити з копіями або переписаними матеріалами, якщо обвинувачену особу буде виправдано.
Обґрунтовується, що ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», яка встановлює порядок та підстави аудіо-, відеоконтролю особи, аудіо-, відеоконтролю місця, спостереження за особою, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж, накладення арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу не в повній мірі відповідає стандартам ЄСПЛ щодо приватності спілкувань.
Пропонується Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» доповнити ст. 8–1, в якій чітко визначити перелік оперативно-розшукових заходів, серед яких і контроль за листуваннями, підстави та процедуру їх обмеження, а також гарантії громадян від незаконного обмеження їх прав при проведенні відповідних оперативно-розшукових заходів, а також приведення у відповідсть ст. 615 КПК України статтям 30, 31, 32 Конституції України.
Ключові слова :
the right to private communication human rights pre-trial investigation counter-intelligence activity investigative activity pre-trial investigation legal guarantees. право на приватне спілкування права людини досудове розслідування контррозвідувальна діяльність оперативно-розшукова діяльність досудове розслідування правові гарантії.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
674.07 KB
Контрольна сума :
(MD5):cbe3891b61a12af0eef135531121e090
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International