Дипломатичний дискурс в ООН

Bokhan А. Diplomatic discourse in the UN : Master’s Thesis : 035 Philology / supervised Olena Kaptiurova. Kyiv, 2025. 90 p.

В магістерській роботі представлено наукове дослідження з лінгвістичної проблематики дипломатичного дискурсу ООН. У першому розділі систематизовано теоретичні засади дипломатичного дискурсу в контексті його міждисциплінарних і трансформаційних аспектів. Розкрито сутність поняття «дискурс» через лінгвістичний діапазон інтерпретації, розуміння тексту, контексту і функціонального стилю. Сучасний дискурс розглядатися на фоні: міжнародних відносин, політики і дипломатії. Канон дипломатичного дискурсу об’єднує і синхронізує ці сфери в контексті філологічних досліджень, комунікативних парадигм, природи мови і термінологічних систем. Визначено особливості дипломатії через традиційні функції (взаємодія, діалог, переговори, медіація, захист), а також нові функції (моделі поведінки та позиціонування в глобалізації). Актуальним для дипломатичного дискурсу є міждисциплінарний підхід та аналіз міжмовного спілкування.
У другому розділі ідентифіковано дипломатичний дискурс як форму комунікативної діяльності з урахуванням лексико-термінологічних і стилістичних характеристик. Дипломатична мова – це групи професійних термінів: спеціальної лексики, науково-технічної термінології, загальновживаної лексики. Дипломатична термінологія за походженням має соціальний і екстралінгвістичний вимір. Констатовано, що дипломатичний стиль це вид офіційно-ділового стилю мови у міжнародних інтеракціях. Він має високий рівень формалізму, чітку структуру тексту, використання стандартних мовних формул і дипломатичних термінів.
У третьому розділі визначено нові елементи дипломатичного дискурсу, які включають специфіку дипломатичної мовленнєвої комунікації в міжнародній діяльності. Важливою атрибутикою міжнародної політики є різні мовні засоби для відображення інтересів, позицій і акцій його учасників. Дипломатичний дискурс може включати різні типи діалогу, серед них: когнітивний, конфліктний, фатичний. Комунікативний вектор дипломатії може бути: нормативний, рекомендаційний, прокламаційний, імплементаційний, солідаризаційний, ідентифікаційний та ін. Визначено, що ООН є учасником багатосторонньої дипломатії та міжнародного співробітництва. Лінгвістичний аналіз звітів ООН засвідчив їх особливості щодо: дискурсу (інституціональний, інтертекстуальний, рекомендаційний); жанру (офіційно-діловий, науково-аналітичний, інституційно-політичний); синтаксису, лексики, семантики (складний, нейтральний типовий).