Комплексний аналіз молекулярних механізмів регуляції DLC1 за BCR-ABL-позитивної хронічної мієлоїдної лейкемії

Ніщенко Д. Комплексний аналіз молекулярних механізмів регуляції DLC1 за BCR-ABL-позитивної хронічної мієлоїдної лейкемії : випускна кваліфікаційна робота магістра : 091 Біологія та біохімія / наук. кер. Т. Синельник. Київ, 2026. 90 с.

Дослідження мало на меті комплексно проаналізувати молекулярні механізми регуляції пухлинного супресора DLC1 за BCR-ABL-позитивної хронічної мієлоїдної лейкемії (ХМЛ). Методом імунофлюоресцентного аналізу було оцінено субклітинну локалізацію білків DLC1 та BCR-ABL у клітинах ХМЛ (лінія K562) та встановлено атипову ядерну локалізацію DLC1, його колокалізацію з онкобілком BCR-ABL і здатність інгібітора тирозинкіназ (ІТК) іматинібу викликати редислокацію DLC1 до цитоплазми. За допомогою публічних наборів мікрочипових даних (GEO: GSE4170, GSE13159) було проведено транскриптомний аналіз рівня експресії DLC1 у різних клінічних фазах ХМЛ і показано, що він залишається стабільним упродовж прогресії ХМЛ і не знижується порівняно з таким у нормальних гемопоетичних клітинах. Епігеномний аналіз (ENCODE/Roadmap Epigenomics) виявив активний стан хроматину локусу DLC1 у клітинах K562, ідентичний такому в нормальних клітинах,
що виключає механізм епігенетичного замовкання гена. Мережевий аналіз міжбілкових взаємодій підтвердив роль DLC1 як центрального регуляторного хабу у BCR-ABL-залежному сигналінгу й обґрунтував шість терапевтичних комбінацій для подолання резистентності до ІТК й відновлення активності DLC1. Отже, інактивація DLC1 у клітинах BCRABL-позитивної ХМЛ відбувається не через епігенетичне заглушення, а на посттрансляційному рівні через BCR-ABL-залежну ядерну секвестрацію, кіназозалежне фосфорилювання та прискорену протеасомну деградацію, що передбачає інші підходи до терапії.
Кваліфікаційна робота викладена на 90 сторінках, ілюстрована 15 рисунками та 6 таблицями. Список використаних джерел включає 69 робіт.