ЧУЖІ ТА САМОТНІ: НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ У РОМАНІ КРІСТОФЕРА ІШЕРВУДА "ВІЗИТ ТУДИ"

Дранніков, А. (2023). ЧУЖІ ТА САМОТНІ: НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ У РОМАНІ КРІСТОФЕРА ІШЕРВУДА "ВІЗИТ ТУДИ". Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Literary Studies. Linguistics. Folklore Studies(1), 65–69. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2023.33.10

Як у теоретично-філософському вимірі онтологічних та екзистенціальних рефлексій, так і на більш емпірично-практичному рівні соціальної, психологічної, культурної проблематики феномен самотності привертає увагу фахівців у багатьох галузях, зокрема – царині ідентитетних студій. Статтю присвячено аналізу специфіки функціонування національно-культурної ідентичності в дискурсі самотності, характерному для художньої прози Крістофера Ішервуда, на прикладі роману "Візит туди" ("Down There on a Visit", 1962). За допомогою комплексного методологічного підходу, який поєднує елементи герменевтичного аналізу, біографічного методу, техніку "close reading", базові концепції ідентитетних студій, розглянуто особливості репрезентації у творі національно-культурної ідентичності, динаміки її розвитку і трансформацій у проблематичному полі самотності.
Висвітлено термінологічне та феноменологічне підґрунтя концепції національно-культурної ідентичності. Із залученням щоденникових та мемуарних джерел простежено біографічно детерміновані аспекти поетики та архітектоніки об’єкту дослідження. Зокрема, запропоновано інтерпретацію назви роману, яка дозволяє прочитувати самотність як магістральний концепт авторського задуму, втілений на різних рівнях твору. Охарактеризовано образи наратора-протагоніста та чотирьох "антигероїв", які уособлюють різні світоглядні позиції, а також репрезентують і варіативні модуси національно та культурно зумовленої самотності: мандрівників, іноземців, біженців тощо. Виокремлено ключові ідейно-тематичні пласти, які забезпечують актуалізацію національно-культурного виміру дискурсу самотності. Зосібна, у фокус дослідження потрапляє мотив подорожі, що концептуалізується як метафора на позначення екзистенційних шукань, саморефлексії та самопізнання, формування та перетворень ідентичності. Особливим значенням наділяється концепт дому, який охоплює парадигми алієнації від соціуму, втечі на чужину, втрати коріння, а також тісно пов’язана з ними тематика міграції із її мотивами пошуку притулку, перетинання та флюїдності кордонів, транзитивності тощо.