КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ОБ’ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ УЛОЖЕННЯМ 1903 РОКУ

Коротюк, О. В. (2019). Criminal law protection of objects of intellectual property rights in Ukrainian lands under the Criminal code of 1903. Вісник кримінального судочинства(1), 135–143.

Анотація. У статті проведено аналіз кримінально-правових положень Кримінального уложення 1903 року, який показує, що, не зважаючи на відміну кріпосного права, кримінально-правові положення все ж вказували на різні соціальні стани громадян і, таким чином, прямо позначали нерівність людей. Крім того, незмінною залишилася законодавчо закріплена пріоритетність інтересів держави над приватними інтересами, що мало вплив на розуміння значення основних кримінально-правових понять. У той же час Кримінальне уложення 1903 року відзначалося значною відмінністю від Уложення 1845 року, що виражалося як у значному скороченні кількості кримінально караних діянь, загальній гуманізації кримінальних покарань, так і у більш прогресивному підході до конструювання кримінально-правових положень. Наприклад, у ст. 1 вперше було прямо закріплено «корінну основу кримінального права – принцип «nullum crimen sine lege». Аналіз положень, які передбачали відповідальність за посягання на об’єкти права інтелектуальної власності, дозволив дійти висновку, що кримінально-правова охорона об’єктів права інтелектуальної власності здійснювалася за рахунок: 1) кримінально-правових норм, що передбачали відповідальність за посягання на об’єкти авторського і патентного права. При цьому правова охорона об’єктів авторського права була тісно пов’язана із цензурою і фактично була невіддільною від неї; 2) положень, що встановлювали кримінальну відповідальність за діяння, пов’язані із розголошенням таємниць; 3) положень, що стосувалися впровадження товарів на ринок і їх обігу на ринку, а також увезення товарів на територію Російської Імперії, які передбачали відповідальність за такі діяння: а) діяння, пов’язані із незаконним виготовленням творів і їх впровадженням в обіг, у тому числі незаконним обігом обладнання, що може бути використане для незаконного виготовлення творів; б) діяння, пов’язані із незаконним продажем чи іншим розповсюдженням творів; в) інші діяння, пов’язані із незаконним обігом об’єктів права інтелектуальної власності.