Соціальне забезпечення працівників, призваних на військову службу під час мобілізації в Україні
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
24 березня 2026 р.
Автор(и) :
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Дячок, Д. І. (2026). Соціальне забезпечення працівників, призваних на військову службу під час мобілізації в Україні [Дис. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23850
[ДСТУ] Дячок Д. І. Соціальне забезпечення працівників, призваних на військову службу під час мобілізації в Україні : дис. … доктора філософії : 081 Право. Київ, 2026. 180 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/23850 (дата звернення: 25.07.2026).
Дячок Д. І. Соціальне забезпечення працівників, призваних на військову службу під час мобілізації в Україні. – Кваліфікаційна наукова праця.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2026.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню соціального забезпечення працівників, призваних на військову службу під час мобілізації в Україні, вивченню світового досвіду соціального захисту працівників, призваних на військову службу під час мобілізації. Наукова робота є однією з перших розвідок окресленої проблеми, в якій зроблено аналіз нормативно-правової бази соціального забезпечення працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, з урахуванням зарубіжного та вітчизняного досвіду; охарактеризовано матеріальне та соціально-побутове забезпечення як вид соціального захисту мобілізованих працівників та обґрунтовано особливість їх медичного забезпечення, обґрунтовано можливості імплементації міжнародного досвіду в чинне законодавство України з метою вдосконалення соціального захисту мобілізованих працівників.
Установлено, що соціальне забезпечення працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, є самостійним напрямом правового регулювання в межах загальної системи соціального захисту населення; цей напрям має міжгалузеву природу та поєднує норми трудового, соціального, військового, адміністративного і навіть фінансового права.
Ключовою характеристикою соціального забезпечення мобілізованих працівників є його специфічний об'єкт — особи, які перебувають у трудових правовідносинах, однак через призов на військову службу тимчасово виконують обов’язки у сфері національної безпеки й оборони, що зумовлює потребу в комплексному правовому механізмі гарантій. Вітчизняне законодавство досі не сформулювало цілісного поняття соціального забезпечення мобілізованих працівників, що спричиняє фрагментарність правозастосування та юридичну невизначеність. Доведено нагальну потребу закріпити в законодавстві дефініцію «соціальне забезпечення мобілізованих працівників» як спеціальну правову категорію, що поєднує елементи матеріальної підтримки, гарантії зайнятості та соціального захисту.
Мобілізований працівник — це фізична особа, яка перебуває у трудових відносинах з роботодавцем у момент оголошення мобілізації та яка на законних підставах призвана до проходження військової служби в Збройних Силах України або інших військових формуваннях під час мобілізації. Такий працівник тимчасово виконує обов’язки військовослужбовця, зберігаючи за собою статус працівника, а також має право на відповідні трудові, соціальні та матеріальні гарантії, передбачені законодавством на період мобілізації та після демобілізації, включаючи гарантії зайнятості, доходу, медичного забезпечення та реінтеграції у цивільне життя.
Форми соціального захисту мобілізованих працівників являють собою комплексну систему, покликану захищати їхні права, добробут та реінтеграцію в цивільне життя. Кожна з цих форм стосується конкретного аспекту соціального забезпечення мобілізованого працівника і відображає як юридичні зобов'язання держави, так і найкращі міжнародні практики. Виділення таких конкретних форм дозволяє застосовувати системний підхід, який виходить за межі фрагментарних заходів і спрямований на створення стабільної та кодифікованої системи.
1. Матеріальна підтримка. Це одна з найважливіших і найбільш невідкладних форм соціального захисту. Вона забезпечує збереження робочого місця і заробітної плати мобілізованого працівника або компенсацію втраченого доходу.
2. Медична допомога. Мобілізовані працівники повинні отримувати повномасштабну медичну підтримку, яка включає не тільки лікування травм або захворювань, отриманих під час служби, але й психологічну допомогу та довгострокову реабілітацію. Ця форма захисту визначає фізичні та психічні наслідки військової служби і підтверджує відповідальність держави за відновлення здоров'я працівника.
3. Соціальна та побутова підтримка. Охоплює допомогу поза робочим місцем, спрямовану на підтримку повсякденного життя мобілізованих працівників та їхніх сімей: забезпечення житлом, доступ до догляду за дітьми та освіти, субсидії на комунальні послуги та цільову фінансову допомогу, які є необхідними для зменшення стресу та збереження стабільності сім'ї працівника під час його служби.
4. Гарантії працевлаштування, зайнятості та професійної реінтеграції. Це правові механізми, які гарантують працівнику можливість повернутися після демобілізації на попереднє місце роботи або на посаду з еквівалентним статусом і зарплатою. Ця форма соціального захисту передбачає збереження стажу та захист від дискримінації або звільнення через військову службу, а також професійне навчання, програми перекваліфікації, гранти для бізнесу та інші інструменти реінтеграції, щоб забезпечити успішне повернення працівників на ринок праці. Така підтримка зменшує довгострокове безробіття та економічне витіснення цих осіб.
5. Цифрові послуги та інституційна підтримка. Використовуючи цифрову інфраструктуру України (зокрема платформу «Дія»), мобілізовані працівники та їхні родини можуть отримувати доступ до послуг, подавати заявки, відстежувати платежі та отримувати оновлення в режимі онлайн. Централізована цифрова система покликана підвищувати прозорість надання послуг, зменшувати корупцію та забезпечувати своєчасність надання пільг.
6. Правовий захист та громадський контроль. Вони сприяють підзвітності та довірі до державних інституцій. Такі механізми надають мобілізованим особам кращі можливості повідомляти про порушення, оскаржувати рішення та впливати на формування державної політики.
Виділені форми соціального захисту закладають взаємозалежну екосистему, яка охоплює весь цикл мобілізації — від моменту призову до реінтеграції після служби. Комплексний підхід до соціального забезпечення мобілізованих працівників допоможе зберегти трудовий потенціал України, зменшити соціальну напругу та зміцнити національну стійкість у воєнний час.
Наголошено на нагальній необхідності переходу від вузької, орієнтованої переважно на доходи моделі соціального захисту мобілізованих працівників в Україні до багатовимірної та інтегрованої системи, яка включає юридичні гарантії, цифрові інновації, соціальну адаптивність і цільову підтримку на основі різноманітних критеріїв (географічних, проксі-показників, орієнтованих на громаду).
Досліджено міжнародний досвід, зокрема моделі Ізраїлю, США та скандинавських країн, який засвідчив ефективність системи гарантованої державою комплексної медичної підтримки мобілізованих, що охоплює не лише лікування, а й довготривалу психологічну реабілітацію та соціальну адаптацію після служби. Україна має адаптувати ці підходи до власних соціально-економічних умов. Імплементація вказаних змін потребує міжвідомчої координації за участі МОЗ, Міноборони, Мінсоцполітики та профільного парламентського комітету, а також активного залучення громадських організацій і міжнародних партнерів до розроблення стандартів, здійснення моніторингу якості медичних послуг і підготовки фахівців з військової медицини та психіатрії.
Розроблено проєкт Національної програми захисту та підтримки мобілізованих працівників, мета якої – створення інтегрованої системи захисту мобілізованих працівників, котра гарантує збереження трудового потенціалу, соціальну справедливість та суспільну стабільність в умовах військової агресії та відбудови післявоєнної України.
Обґрунтовано доцільність розроблення й прийняття спеціального Закону України «Про соціальний захист мобілізованих працівників», який би системно врегулював правовий статус цієї категорії осіб, визначив єдині підходи до гарантій зайнятості, компенсації доходів, медичного забезпечення, реінтеграції після служби, а також забезпечив би адаптацію найкращих міжнародних практик до умов воєнного стану в Україні.
Доведено потребу переглянути статтю 119 КЗпП України і удосконалити її зміст шляхом встановлення ширших гарантій для працівників на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період військової служби за контрактом, служби резервістів. Порядок та умови реалізації гарантій, передбачених цією статтею, деталізуються у спеціальному Законі України «Про соціальний захист мобілізованих працівників», інших законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах, що регулюють питання військового обов’язку, соціального забезпечення, пенсійного страхування та трудових прав працівників.
Обґрунтовано можливість створення Національної системи компенсації втрачених доходів мобілізованих працівників (далі – НСКВМП), яка є інституціоналізованим механізмом державної політики, спрямованим на гарантування стабільного доходу для осіб, призваних на військову службу, шляхом компенсації різниці між їхнім довоєнним цивільним заробітком і військовою платнею. Система функціонуватиме на основі окремого Закону України та змін до профільного трудового і соціального законодавства, інтегрованих у Національну програму підтримки та захисту мобілізованих працівників. Розрахунок компенсацій здійснюватиметься за даними про середню заробітну плату за 12 місяців до мобілізації, з урахуванням коефіцієнтів для самозайнятих і неформальних працівників, із встановленими межами для запобігання зловживанням. Фінансування забезпечуватиметься з держбюджету, внесків роботодавців і, за можливості, місцевих бюджетів та донорів. Цифрова платформа, вбудована в екосистему «Дія», забезпечуватиме прозоре адміністрування компенсацій і взаємодію з державними реєстрами, а контроль за дотриманням прав мобілізованих здійснюватиме новостворена Інспекція з прав мобілізованих працівників. Запровадження НСКВМП дозволить усунути прогалини чинної системи, підвищити довіру до держави, зменшити ризики тіньової міграції та сприятиме формуванню надійної, кодифікованої моделі соціального забезпечення мобілізованих працівників, яка відповідатиме міжнародним стандартам.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наведені в роботі висновки, пропозиції й рекомендації становлять науково-теоретичний та практичний інтерес і можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – у ході вивчення проблем соціального забезпечення працівників, призваних на військову службу під час мобілізації;
– у правотворчій діяльності – при опрацюванні законопроєктів щодо внесення змін до Кодексу законів про працю України, Закону України «Про зайнятість населення», «Про оплату праці», «Про соціальне забезпечення мобілізованих працівників» та підзаконних нормативно-правових актів, які регламентують діяльність, пов’язану з вирішенням трудових спорів, управлінського менеджменту;
– у навчальному процесі – при підготовці навчальних і навчально-методичних видань і посібників з дисципліни «Трудове право», «Соціальне забезпечення», а також у освітньому процесі у закладах вищої освіти, що проводять підготовку фахівців за правничими спеціальностями.
Ключові слова: соціальне забезпечення, мобілізація, військовослужбовці, трудові відносини, соціальний захист, медичне забезпечення, соціально-побутове забезпечення, гарантії соціального забезпечення, права працівників, трудовий потенціал, реабілітація, ринок праці, збройна агресія.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2026.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню соціального забезпечення працівників, призваних на військову службу під час мобілізації в Україні, вивченню світового досвіду соціального захисту працівників, призваних на військову службу під час мобілізації. Наукова робота є однією з перших розвідок окресленої проблеми, в якій зроблено аналіз нормативно-правової бази соціального забезпечення працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, з урахуванням зарубіжного та вітчизняного досвіду; охарактеризовано матеріальне та соціально-побутове забезпечення як вид соціального захисту мобілізованих працівників та обґрунтовано особливість їх медичного забезпечення, обґрунтовано можливості імплементації міжнародного досвіду в чинне законодавство України з метою вдосконалення соціального захисту мобілізованих працівників.
Установлено, що соціальне забезпечення працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, є самостійним напрямом правового регулювання в межах загальної системи соціального захисту населення; цей напрям має міжгалузеву природу та поєднує норми трудового, соціального, військового, адміністративного і навіть фінансового права.
Ключовою характеристикою соціального забезпечення мобілізованих працівників є його специфічний об'єкт — особи, які перебувають у трудових правовідносинах, однак через призов на військову службу тимчасово виконують обов’язки у сфері національної безпеки й оборони, що зумовлює потребу в комплексному правовому механізмі гарантій. Вітчизняне законодавство досі не сформулювало цілісного поняття соціального забезпечення мобілізованих працівників, що спричиняє фрагментарність правозастосування та юридичну невизначеність. Доведено нагальну потребу закріпити в законодавстві дефініцію «соціальне забезпечення мобілізованих працівників» як спеціальну правову категорію, що поєднує елементи матеріальної підтримки, гарантії зайнятості та соціального захисту.
Мобілізований працівник — це фізична особа, яка перебуває у трудових відносинах з роботодавцем у момент оголошення мобілізації та яка на законних підставах призвана до проходження військової служби в Збройних Силах України або інших військових формуваннях під час мобілізації. Такий працівник тимчасово виконує обов’язки військовослужбовця, зберігаючи за собою статус працівника, а також має право на відповідні трудові, соціальні та матеріальні гарантії, передбачені законодавством на період мобілізації та після демобілізації, включаючи гарантії зайнятості, доходу, медичного забезпечення та реінтеграції у цивільне життя.
Форми соціального захисту мобілізованих працівників являють собою комплексну систему, покликану захищати їхні права, добробут та реінтеграцію в цивільне життя. Кожна з цих форм стосується конкретного аспекту соціального забезпечення мобілізованого працівника і відображає як юридичні зобов'язання держави, так і найкращі міжнародні практики. Виділення таких конкретних форм дозволяє застосовувати системний підхід, який виходить за межі фрагментарних заходів і спрямований на створення стабільної та кодифікованої системи.
1. Матеріальна підтримка. Це одна з найважливіших і найбільш невідкладних форм соціального захисту. Вона забезпечує збереження робочого місця і заробітної плати мобілізованого працівника або компенсацію втраченого доходу.
2. Медична допомога. Мобілізовані працівники повинні отримувати повномасштабну медичну підтримку, яка включає не тільки лікування травм або захворювань, отриманих під час служби, але й психологічну допомогу та довгострокову реабілітацію. Ця форма захисту визначає фізичні та психічні наслідки військової служби і підтверджує відповідальність держави за відновлення здоров'я працівника.
3. Соціальна та побутова підтримка. Охоплює допомогу поза робочим місцем, спрямовану на підтримку повсякденного життя мобілізованих працівників та їхніх сімей: забезпечення житлом, доступ до догляду за дітьми та освіти, субсидії на комунальні послуги та цільову фінансову допомогу, які є необхідними для зменшення стресу та збереження стабільності сім'ї працівника під час його служби.
4. Гарантії працевлаштування, зайнятості та професійної реінтеграції. Це правові механізми, які гарантують працівнику можливість повернутися після демобілізації на попереднє місце роботи або на посаду з еквівалентним статусом і зарплатою. Ця форма соціального захисту передбачає збереження стажу та захист від дискримінації або звільнення через військову службу, а також професійне навчання, програми перекваліфікації, гранти для бізнесу та інші інструменти реінтеграції, щоб забезпечити успішне повернення працівників на ринок праці. Така підтримка зменшує довгострокове безробіття та економічне витіснення цих осіб.
5. Цифрові послуги та інституційна підтримка. Використовуючи цифрову інфраструктуру України (зокрема платформу «Дія»), мобілізовані працівники та їхні родини можуть отримувати доступ до послуг, подавати заявки, відстежувати платежі та отримувати оновлення в режимі онлайн. Централізована цифрова система покликана підвищувати прозорість надання послуг, зменшувати корупцію та забезпечувати своєчасність надання пільг.
6. Правовий захист та громадський контроль. Вони сприяють підзвітності та довірі до державних інституцій. Такі механізми надають мобілізованим особам кращі можливості повідомляти про порушення, оскаржувати рішення та впливати на формування державної політики.
Виділені форми соціального захисту закладають взаємозалежну екосистему, яка охоплює весь цикл мобілізації — від моменту призову до реінтеграції після служби. Комплексний підхід до соціального забезпечення мобілізованих працівників допоможе зберегти трудовий потенціал України, зменшити соціальну напругу та зміцнити національну стійкість у воєнний час.
Наголошено на нагальній необхідності переходу від вузької, орієнтованої переважно на доходи моделі соціального захисту мобілізованих працівників в Україні до багатовимірної та інтегрованої системи, яка включає юридичні гарантії, цифрові інновації, соціальну адаптивність і цільову підтримку на основі різноманітних критеріїв (географічних, проксі-показників, орієнтованих на громаду).
Досліджено міжнародний досвід, зокрема моделі Ізраїлю, США та скандинавських країн, який засвідчив ефективність системи гарантованої державою комплексної медичної підтримки мобілізованих, що охоплює не лише лікування, а й довготривалу психологічну реабілітацію та соціальну адаптацію після служби. Україна має адаптувати ці підходи до власних соціально-економічних умов. Імплементація вказаних змін потребує міжвідомчої координації за участі МОЗ, Міноборони, Мінсоцполітики та профільного парламентського комітету, а також активного залучення громадських організацій і міжнародних партнерів до розроблення стандартів, здійснення моніторингу якості медичних послуг і підготовки фахівців з військової медицини та психіатрії.
Розроблено проєкт Національної програми захисту та підтримки мобілізованих працівників, мета якої – створення інтегрованої системи захисту мобілізованих працівників, котра гарантує збереження трудового потенціалу, соціальну справедливість та суспільну стабільність в умовах військової агресії та відбудови післявоєнної України.
Обґрунтовано доцільність розроблення й прийняття спеціального Закону України «Про соціальний захист мобілізованих працівників», який би системно врегулював правовий статус цієї категорії осіб, визначив єдині підходи до гарантій зайнятості, компенсації доходів, медичного забезпечення, реінтеграції після служби, а також забезпечив би адаптацію найкращих міжнародних практик до умов воєнного стану в Україні.
Доведено потребу переглянути статтю 119 КЗпП України і удосконалити її зміст шляхом встановлення ширших гарантій для працівників на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період військової служби за контрактом, служби резервістів. Порядок та умови реалізації гарантій, передбачених цією статтею, деталізуються у спеціальному Законі України «Про соціальний захист мобілізованих працівників», інших законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах, що регулюють питання військового обов’язку, соціального забезпечення, пенсійного страхування та трудових прав працівників.
Обґрунтовано можливість створення Національної системи компенсації втрачених доходів мобілізованих працівників (далі – НСКВМП), яка є інституціоналізованим механізмом державної політики, спрямованим на гарантування стабільного доходу для осіб, призваних на військову службу, шляхом компенсації різниці між їхнім довоєнним цивільним заробітком і військовою платнею. Система функціонуватиме на основі окремого Закону України та змін до профільного трудового і соціального законодавства, інтегрованих у Національну програму підтримки та захисту мобілізованих працівників. Розрахунок компенсацій здійснюватиметься за даними про середню заробітну плату за 12 місяців до мобілізації, з урахуванням коефіцієнтів для самозайнятих і неформальних працівників, із встановленими межами для запобігання зловживанням. Фінансування забезпечуватиметься з держбюджету, внесків роботодавців і, за можливості, місцевих бюджетів та донорів. Цифрова платформа, вбудована в екосистему «Дія», забезпечуватиме прозоре адміністрування компенсацій і взаємодію з державними реєстрами, а контроль за дотриманням прав мобілізованих здійснюватиме новостворена Інспекція з прав мобілізованих працівників. Запровадження НСКВМП дозволить усунути прогалини чинної системи, підвищити довіру до держави, зменшити ризики тіньової міграції та сприятиме формуванню надійної, кодифікованої моделі соціального забезпечення мобілізованих працівників, яка відповідатиме міжнародним стандартам.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наведені в роботі висновки, пропозиції й рекомендації становлять науково-теоретичний та практичний інтерес і можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – у ході вивчення проблем соціального забезпечення працівників, призваних на військову службу під час мобілізації;
– у правотворчій діяльності – при опрацюванні законопроєктів щодо внесення змін до Кодексу законів про працю України, Закону України «Про зайнятість населення», «Про оплату праці», «Про соціальне забезпечення мобілізованих працівників» та підзаконних нормативно-правових актів, які регламентують діяльність, пов’язану з вирішенням трудових спорів, управлінського менеджменту;
– у навчальному процесі – при підготовці навчальних і навчально-методичних видань і посібників з дисципліни «Трудове право», «Соціальне забезпечення», а також у освітньому процесі у закладах вищої освіти, що проводять підготовку фахівців за правничими спеціальностями.
Ключові слова: соціальне забезпечення, мобілізація, військовослужбовці, трудові відносини, соціальний захист, медичне забезпечення, соціально-побутове забезпечення, гарантії соціального забезпечення, права працівників, трудовий потенціал, реабілітація, ринок праці, збройна агресія.
Ключові слова :
соціальне забезпечення мобілізація військовослужбовці трудові відносини соціальний захист медичне забезпечення соціально-побутове забезпечення гарантії соціального забезпечення права працівників трудовий потенціал реабілітація ринок праці збройна агресія. Diachok D. I. Social security for employees called up for military service during mobilization in Ukraine – Qualification scientific work. Thesis for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 081 “Law” – Taras Shevchenko National University of Kyiv Ministry of Education and Science of Ukraine Kyiv 2026. The dissertation is devoted to a comprehensive study of social security for employees called up for military service during mobilization in Ukraine as well as to the study of global experience in social protection for employees called up for military service during mobilization. This scientific work is one of the first studies of the outlined problem in which an analysis of the regulatory and legal framework for social security for employees called up for military service during mobilization is made taking into account foreign and domestic experience It characterizes material and social security as a type of social protection for mobilized workers and substantiates the peculiarities of their medical care as well as the possibilities of implementing international experience into the current legislation of Ukraine with the aim of improving the social protection of mobilized workers. It has been established that social security for employees called up for military service during mobilization is an independent area of legal regulation within the general system of social protection of the population this area is interdisciplinary in nature and combines the norms of labor social military administrative and even financial law. A key feature of social security for mobilized workers is its specific object — persons who are in labor relations but due to conscription into military service temporarily perform duties in the field of national security and defense which necessitates a comprehensive legal mechanism of guarantees. Domestic legislation has not yet formulated a comprehensive concept of social security for mobilized workers which leads to fragmentation in law enforcement and legal uncertainty. There is an urgent need to enshrine in legislation the definition of “social security for mobilized employees” as a special legal category that combines elements of material support employment guarantees and social protection. A mobilized employee is a natural person who is in an employment relationship with an employer at the time of the announcement of mobilization and who is legally called up for military service in the Armed Forces of Ukraine or other military formations during mobilization. Such an employee temporarily performs the duties of a military serviceman while retaining the status of an employee and is also entitled to the relevant labour social and material guarantees provided for by law for the period of mobilisation and after demobilisation including guarantees of employment income medical care and reintegration into civilian life. The forms of social protection for mobilized employees constitute a comprehensive system designed to protect their rights well-being and reintegration into civilian life. Each of these forms addresses a specific aspect of the social security of a mobilized employee and reflects both the legal obligations of the state and best international practices. The identification of such specific forms allows for a systematic approach that goes beyond fragmented measures and aims to create a stable and codified system. 1. Material support. This is one of the most important and urgent forms of social protection. It ensures the preservation of the job and salary of a mobilized worker or compensation for lost income. 2. Medical assistance. Mobilized workers should receive comprehensive medical support which includes not only treatment for injuries or illnesses sustained during service but also psychological assistance and long-term rehabilitation. This form of protection addresses the physical and mental consequences of military service and affirms the state's responsibility for restoring the health of workers. 3. Social and domestic support. This covers assistance outside the workplace aimed at supporting the daily lives of mobilized workers and their families: housing access to childcare and education subsidies for utilities and targeted financial assistance which are necessary to reduce stress and maintain the stability of the worker's family during their service. 4. Guarantees of employment occupation and professional reintegration. These are legal mechanisms that guarantee an employee the opportunity to return to their previous job or to a position with equivalent status and salary after demobilization. This form of social protection includes preserving seniority and protecting against discrimination or dismissal due to military service as well as vocational training retraining programs business grants and other reintegration tools to ensure the successful return of employees to the labor market. Such support reduces long-term unemployment and economic displacement of these individuals. 5. Digital services and institutional support. Using Ukraine's digital infrastructure (in particular the Diya platform) mobilized workers and their families can access services submit applications track payments and receive updates online. The centralized digital system is designed to increase the transparency of service delivery reduce corruption and ensure the timely provision of benefits. 6. Legal protection and public oversight. These promote accountability and trust in state institutions. Such mechanisms provide mobilized persons with better opportunities to report violations appeal decisions and influence public policy. The identified forms of social protection create an interdependent ecosystem that covers the entire mobilization cycle — from conscription to reintegration after service. A comprehensive approach to social security for mobilized workers will help preserve Ukraine's labor potential reduce social tension and strengthen national resilience in wartime. The urgent need to move from a narrow predominantly income-oriented model of social protection for mobilized workers in Ukraine to a multidimensional and integrated system that includes legal guarantees digital innovations social adaptability and targeted support based on various criteria (geographical proxy indicators community-oriented). International experience has been studied in particular the models of Israel the United States and the Scandinavian countries which have demonstrated the effectiveness of a state-guaranteed comprehensive medical support system for mobilized persons covering not only treatment but also long-term psychological rehabilitation and social adaptation after service. Ukraine needs to adapt these approaches to its own socio-economic conditions. The implementation of these changes requires interagency coordination involving the Ministry of Health the Ministry of Defense the Ministry of Social Policy and the relevant parliamentary committee as well as the active involvement of civil society organizations and international partners in developing standards monitoring the quality of medical services and training specialists in military medicine and psychiatry. A draft National Program for the Protection and Support of Mobilized Workers has been developed with the aim of creating an integrated system for the protection of mobilized workers that guarantees the preservation of labor potential social justice and social stability in the context of military aggression and the reconstruction of post-war Ukraine. The feasibility of developing and adopting a special Law of Ukraine “On Social Protection of Mobilized Employees” has been substantiated which would systematically regulate the legal status of this category of persons define uniform approaches to employment guarantees income compensation medical care reintegration after service and would ensure the adaptation of best international practices to the conditions of martial law in Ukraine. The need to revise Article 119 of the Labor Code of Ukraine and improve its content by establishing broader guarantees for employees for the period of military service during mobilization for a special period of military service under contract and for reserve service has been proven. The procedure and conditions for the implementation of the guarantees provided for in this article are detailed in the special Law of Ukraine “On Social Protection of Mobilized Employees ” other legislative and subordinate regulatory acts governing issues of military duty social security pension insurance and labor rights of employees. The possibility of creating a National System of Compensation for Lost Income of Mobilized Employees (hereinafter referred to as the NSCLIE) has been substantiated. This is an institutionalized mechanism of state policy aimed at ensuring a stable income for persons called up for military service by compensating for the difference between their pre-war civilian earnings and military pay. The system will operate on the basis of a separate Law of Ukraine and amendments to relevant labor and social legislation integrated into the National Program for the Support and Protection of Mobilized Employees. Compensation will be calculated based on data on average wages for the 12 months prior to mobilization taking into account coefficients for self-employed and informal workers with limits set to prevent abuse. Funding will come from the state budget employer contributions and where possible local budgets and donors. A digital platform integrated into the Diya ecosystem will ensure transparent administration of compensation and interaction with state registries while compliance with the rights of mobilized workers will be monitored by the newly created Inspectorate for the Rights of Mobilized Workers. The introduction of the NSKVMP will eliminate gaps in the current system increase trust in the state reduce the risks of shadow migration and contribute to the formation of a reliable codified model of social security for mobilized workers that meets international standards. The practical significance of the results obtained lies in the fact that the conclusions proposals and recommendations presented in the work are of scientific theoretical and practical interest and can be used: – in the field of scientific research – in the study of social security issues for employees called up for military service during mobilization – in law-making – when drafting bills to amend the Labor Code of Ukraine the Law of Ukraine “On Employment of the Population ” the Law of Ukraine “On Remuneration of Labor ” the Law of Ukraine “On Social Security of Mobilized Employees ” and subordinate regulatory and legal acts governing activities related to the resolution of labor disputes and administrative management – in the educational process – in the preparation of educational and methodological publications and manuals on the subjects of “Labor Law” and “Social Security ” as well as in the educational process in higher education institutions that train specialists in legal professions. Keywords: social security mobilization military personnel labor relations social protection social and domestic services social security guarantees workers' rights labor potential rehabilitation labor market armed aggression.
Галузі знань та спеціальності :
08 Право::081 Право
Галузі науки і техніки (FOS) :
Право
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
1.03 MB
Контрольна сума :
(MD5):011d9a3437172c25f2b5df3c1b08be85
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International