Використання поліграфу у доказуванні у кримінальних провадженнях: практика США, країн ЄС, ЄСПЛ та України

Погорецький М. Використання поліграфу у доказуванні у кримінальних провадженнях: практика США, країн ЄС, ЄСПЛ та України. Правові новели. 2025. № 26. С. 318-335.

Стаття присвячена комплексному дослідженню проблем правового статусу, наукової обґрунтованості та процесуальної допустимості використання поліграфа у кримінальному процесуальному доказуванні. На підставі порівняльного аналізу судової практики США, Канади, держав Європейського Союзу, рішень Європейського суду з прав людини та судової практики України висвітлено тенденції й обмеження застосування поліграфічного тестування у кримінальному процесі, визначено його місце в системі засобів криміналістичної тактики та окреслено проблеми процесуальної регламентації. Доведено, що поліграф не є самостійним джерелом доказів і не може підтверджувати юридично значущі факти без перевірки іншими засобами доказування, проте за належної організації та добровільної участі може використовуватись як допоміжний інструмент орієнтаційного характеру для підвищення інформативності допиту, виявлення суперечностей і перевірки правдивості показань. Особлива увага приділяється аналізу ризиків порушення прав людини при застосуванні поліграфа, зокрема щодо свободи від самовикриття, захисту гідності та забезпечення процесуальної справедливості. У роботі проаналізовано основні стандарти оцінки достовірності результатів і наукової обґрунтованості методики, вироблені у прецедентних справах Frye v. United States, Daubert v. Merrell Dow Pharmaceuticals, R. v. Béland та у рішеннях ЄСПЛ (Jalloh v. Germany, Fazliyski v. Bulgaria, Tyagunova v. Russia), а також показано, як ці критерії поступово інтегруються в українську судову практику. На основі проведеного аналізуобґрунтовано необхідність прийняття спеціальних нормативних положень, які б визначали правовий статус поліграфа, умови його застосування, кваліфікаційні вимоги до фахівців, стандарти проведення та фіксації результатів. Запропоновано розглядати поліграф як інструмент криміналістичної тактики, що сприяє оптимізації допиту, уточненню версій і підвищенню достовірності зібраної інформації, але не як доказ у процесуальному розумінні. У статті сформульовано концепцію поєднання ефективності розслідування з гарантіями верховенства права, законності та захисту прав людини при використанні поліграфа у кримінальному провадженні.