Морські мозаїки з Тмуїсу, цариця Береніка ІІ та мендеські пахощі: новий погляд на стару проблему

Зелінський, А. (2021). Sea Mosaics from Thmouis, Queen Berenice II and Mendesian Aromas: A New Look at the Old Problem. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 2(12), 5–24. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2021.2.01

У центрі цього дослідження перебувають два артефакти, котрі сьогодні зберігаються у Греко-римському музеї Александрії. Йдеться про дві мозаїчні композиції елліністичної доби з єгипетського міста Тмуїса, розташованого у Мендеському номі (GRMA №№ 21.739; 21.736). Обидві мозаїки зображують озброєну жінку у царському пурпурі й у переважному оточенні елементів морського антуражу. Сучасні дослідники пропонують три варіанти ідентифікації зазначеної жінки: 1) алегорія Александрії; 2) друга дружина Птолемея ІІ Філадельфа, Арсиноя ІІ; 3) дружина Птолемея ІІІ Евергета, Береніка ІІ.
На сторінках цієї статті я пропоную низку міркувань і аргументів на користь ідентифікації жінки з тмуїських мозаїк із Беренікою ІІ. Зокрема, я припускаю імовірність існування спільного знаменника між Мендеським номом і зазначеною царицею. На мою думку, цим спільним знаменником було виробництво пахощів. З одного боку, Мендеський ном славився виготовленням ароматичних масел, відомих далеко за межами Єгипту. З іншого боку, Береніка ІІ виявляла неабиякий інтерес до парфумерної справи. Саме ця зацікавленість могла стати однією з причин, що спонукали Птолемея ІІІ до активного освоєння південного узбережжя Червоного моря і поширення єгипетської сфери впливу за Баб-ель-мандебську протоку. В результаті, Єгипет отримав доступ до порівняно дешевої рослинної сировини, необхідної для парфумерного виробництва. Частина цієї сировини, імовірно за сприяння Береніки, могла потрапити до мендеських парфумерів і відповідно – посприяти підвищенню добробуту ному.
Таким чином, жінкою, зображеною на популярних у Тмуїсі морських мозаїках повинна бути саме Береніка, з чиїм іменем мендесці пов’язували постачання їхнього ному дешевими заморськими ароматичними речовинами. При цьому, скоріше за все мендеська інтерпретація сюжету цих мозаїк суттєво відрізнялася від авторського задуму, пов’язаного з пропагуванням птолемеївської морської могуті.