МЕДІЙНИЙ ДИСКУРС ЯК СЕМІОЗИС: ПОТЕНЦІАЛ СЕМІО-ТИКИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ МЕДІЙНОГО ДИСКУРСУ

ЦАРИК, Г. (2024). MEDIA DISCOURSE AS SEMIOSIS: THE POTENTIAL OF SEMIOTICS FOR DEFINING MEDIA DISCOURSE. Linguistic and Conceptual Worldviews, 2(76). https://doi.org/10.17721/2520-6397.2024.2.07

Для людини її зв’язок зі світом постає
як усвідомлюване,
пізнавальне і змінюване нею відношення,
а вся дійсність – як сукупність відношень.
Володимир Шинкарук
 
Вступ. Теорія дискурсу є міждисциплінарною. Методологічний апарат мовознавства та різних суміжних царин, як-от соціологія, культорологія, психологія та лінгвосеміотика, застосовується для вивчення, осмислення, трактування, формулювання методологічних засад дослідження дискурсу (зокрема медійного дискурсу як підтипу інституційного) та його складників (текст, висловлення, комунікативна подія, комунікативний акт). Методи та підходи до вивчення медійного дискурсу здебільшого доповнюють один одного, отож є партисипативними. На сучасному етапі розвитку науки про мову медійний дискурс є об’єктом низки наукових розвідок українських та зарубіжних мовознавців. Мета статті – запропонувати визначення медійного дискурсу шляхом виокремлення його ключових ознак як категорії комунікації, породженої засобами масової інформації. Для досягнення мети:
а) розглядаємо медійний дискурс як складний знак та аналізуємо його знакодію (семіозис);
б) з опорою на соціосеміосичний підхід до аналізу дискурсу виокремлюємо характерні ознаки цього дискурсу та визначаємо його як підтип інституційного дискурсу;
в) подаємо тлумачення основних одиниць метамови, що застосовуються при описі запропонованого підходу.
Методи. Дослідження виконане з опорою на методологічні засади, випрацьовані у сучасній комунікативній лінгвістиці із використанням семіосичного підходу до аналізу дискурсу. Для досягнення мети розвідки застосовано такі загальнонаукові методи: описовий, індукція, порівняння, узагальнення та спеціальний метод лінгвосеміотичної інтерпретації дискурсу.
Результати. Медійний дискурс (МД) характеризується такими ознаками: 1) Породжується різними агентами (і медійними продуцентами — інституціями та особистостями – і реціпієнтами). 2) Cтановить сукупність різних мовленнєвих жанрів, втілених у текстах, що є складними знаками, знакодія яких характеризується кодовим, інформаційним та культурним вимірами. 3). Cпрямований на інтеракцію.
Стрижневою знахідкою нашої розвідки вважаємо аргументоване представлення ефективності застосування семіосичниого підходу до аналізу медійного дискурсу.
Висновок. Медійний дискурс – складний знак, знакодія якого відбувавється в інформаційному просторі і який характеризується кодовим, інформаційним та культурними вимірами.
____________
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
Андрейчук, Н. І. (2021). Виміри семіозису: монографія. ПАІС.
Андрейчук, Н. І.(2011). Семіотика лінгвокультурного простору Англії кінця XV – початку XVII століття: монографія. Видавництво Львівської політехніки.
Бацевич, Ф. С. (2004). Основи комунікативної лінгвістики. Академія. Бацевич Ф.С.(2010) Нариси з лінгвістичної прагматики: Монографія. ПАІС.
Вайшенберг, З. (2004). Новинна журналістика: Навчальний посібник. Академія Української преси.
Джоголос, О. В. &, Богуславський, О. В. (2016). Засади впровадження суспільного телерадіомовлення: європейський досвід. Балаклицький М.А. Морально-етичний дискурс сучасних ЗМІ в координатах викликів доби: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. с. 13–17. Міленіум.
Дяченко, М. Д. (2019). Лінгвоісторичний аспект дефініції дискурсу. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. 30 (69) c. 2. https://doi.org/10.32838/2663-6069/2019.2-2/01 https://philol.vernadskyjournals.in.ua/journals/2019/2_2019/part_2/3.pdf
Мартинюк, А. П. (2011). Словник основних термінів когнітивно-дискурсивної лінгвістики. ХНУ ім. В. Н. Каразіна.
Корольов, І. Р. (2012). Поняття дискурсу в сучасному мовознавстві: визначення, структура, типологія. Studia-linguistica. 6 (2). c. 294–296. Київський нац. ун-т ім. Шевченка.http://nbuv.gov.ua/UJRN/Stling_2012_6%282%29__48
Кузнєцова, Т. В (2016). До проблеми ціннісно-смислової динамічності медіатексту. Засади впровадження суспільного телерадіомовлення: європейський досвід. Морально-етичний дискурс сучасних ЗМІ в координатах викликів доби: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. с.30–32. Міленіум.
Омелянчук, Ю. О. (2017). Псевдоновини як жанр сучасного англомовного медіадискурсу: лінгвокогнітивний, комунікативно-прагматичний параметри [Дис. канд. філол. наук, Херсонський державний університет]. Інституційний репозитарій Запорізького національного університету. https://doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2019-2-24, https://scholar.google.com/
Пономаренко, Л. Г. (2016). Теорія журналістики й журналістська практика: вічні ножниці розбіжностей. Морально-етичний дискурс сучасних ЗМІ в координатах викликів доби: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. с.48. Міленіум.
Почепцов, Г. Г. (2022.) Токсичний інфопростір. Як зберегти ясність мислення і свободу дій. Віват.
Пянковська, І. (2022). Лінгвістичні засоби впливу в німецькому медіатексті. Актуальнi питання гуманiтарних наук. 47, (3). с. 113–119. https://doi.org/10.24919/2308-4863/47-3-18
 Різун, В. В. (2008). Теорія масової комунікації: підруч. для студ. галузі 0303 “журналістика та інформація”. “Просвіта”.
 Роджерс, Еверетт М. (2009). Дифузія інновацій. Видавничий центр “Києво-Могилянська академія”.
Серажим, К. (2002). Дискурс як соціолінгвальне явище: Методологія, архітектоніка, варіативність. [На метеріалах сучасної газетної публіцистики]. За ред. В. Різуна. Київ. нац. ун.-т ім. Тараса Шевченка.
Селіванова, О. О. (2006). Сучасна лінгвістика: термін. енцикл. Довкілля.
Сизонов, Д. (2013). Медіатекс та медіадискурс в сучасному медійному просторі. Studia Linguistica.7. с. 389–391. https://doi.org/10.17721/APULTP.2019.39.21-36
Томчаковська, Ю.О. (2021). Дискурсологія: напрями і завдання. Записки з романо-германської філології. 1(46) с. 115–121. http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/17888]
 Царик, Г. (2023) Подкаст як жанр сучасного медійного тексту. Південний архів (філологічні науки) 95. с.71. https://doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2023-95-8
Фінклер, Ю. Е. (2019) Українські реформи та медійні міркування с. 137–145. https://doi.org/10.37222/2524-0331-2020-10(28)-22 Zb2020FinklerYuri
Фінклер, Ю. Е. (2020) Мас–медіа в рамцях влади: знову про інституцірналізацію. с. 300–313. https://doi.org/10.37222/2524-0331-2020-10(28)-22
Харарі, Ю. Н. (2023). 21 урок для 21 століття. Перекл. Демянчук О.Букшеф.
Шевченко, Л. І., & Дергач, Д. В., & Сизонов, Д. Ю. (2014). Медіалінгвістика: словник термінів і понять / за ред. Л. І. Шевченко. Київський університет.
Шевченко, Л., & Сизонов, Д. (2021) Теорія медіалінгвістики / за ред. Л. І. Шевченко. Київський університет.
Encyclopædia Britannica. https://www.britannica.com/search?query=deepfake
Dijk, T. A. van. (2008). Discourse and Context: A Sociocognitive Approach. Cambridge University Press.
Foucault, M. (1972). The Archaeology of Knowledge: And the Discourse on Language. р. 49. Pantheon Books.
Foucault, M. (1982). [1981]. The Order of Discourse. Untying the Text: A Post-Structuralist Reader. ed. R. J. C. Young. Routledge & Kegan Paul P.
Juignet, P. (2015) Michel Foucault et le concept d'épistémè. Philosophie, science et société. pp. 331–332. https://philosciences.com/
Habermas, J., Luhmann, N. (1971). Vorbereitende Bemerkungen zu einer Theorie der kommunikativen Kompetenz. In: Habermas und Luhmann.
Halliday, M. A. K. (1993) [1975]. Language as Social Semiotic. Language and Literacy in Social Practice / ed. by Maybin, J. Multilingual Matters,
Halliday, M. A. K., Hasan, R. (1976). Cohesion in English. Longman. p. 374. https://www.academia.edu/23141930/Cohesion_in_English_Halliday_and_Hasan
Halliday, M. A. K, Berry, M. (1996). Meaning and Form: Systemic Functional Interpretations. Bloomsbury.
Halliday, M. A. K. (2007). Language and Society: 10. Collected Works of M.A.K. Halliday, ed. by Jonathan J. Webster. and New Continuum.
Harris, Z. S. (1952) Discourse Analysis. Language 28. Repr. in The Structure of Language: Readings in the philosophy of language ed. by Jerry A. Fodor & Jerrold J. Katz.Prentice-Hall.
Maas, U. (1984). Als der Geist der Gemeinschaft eine Sprache fand: Sprache in Nationalsozialismus. Versuch einer historischen Argumentationsanalyse. Westdeutscher Verlag.
Mammadov, А. & Lewandowska-Tomaszczyk, В. (2022). Analysing Media Discourse: Traditional and New. еd. by Mammadov А and Lewandowska-Tomaszczyk В. Cambridge.
Pierce, Ch. S. (1985) Logic as Semiotic: The theory of Signs // Semiotics. An Introductory Anthology / Ed. with Introductions by R. E. Innis.Indiana University Press.
Sériot, P. (1985). Analysis of Soviet political discourse. Institute of Slavic Studies.
Stubbs, M. (1983). Discourse analysis: the sociolinguistic analysis of natural language. University of Chicago Press. https://www.academia.edu/60315732/Discourse_analysis_The_sociolinguistic_analysis_of_natural_language
Watts, R. J. (1981). The pragmalinguistic analysis of narrative texts: narrative cooperation in Charles Dickens's “Hard Times. Gunter Narr Verlag Tubingen.