ПОПУЛІЗМ У ПОЛІТИЧНІЙ КОМУНІКАЦІЇ: ОЗНАКИ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Kulish, R. (2024). POPULISM AS A COMMUNICATIVE PHENOMENON: THE ESSENCE AND METHODOLOGY OF THE STUDY. Politology bulletin(93), 197–207. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2024.93.197-207

У статті представлено комунікативний підхід до дослідження популізму. Його основу складають ознаки популістського стилю політичної комунікації, а також методи, що можуть бути застосовані для оцінки інтенсивності його використання. Для комунікативного підходу чи не кожен політичний актор стає підозрюваним у спробах звернутися до популізму. Доведено, що комунікативний підхід не суперечить іншим підходам до дослідження популізму як от ідеологічному, а доповнює їх. Наведено чіткі ознаки стилю, завдяки яким за комунікативним підходом стає можливою ідентифікація популізму у політичній комунікації — конспіративність, негативне ставлення до дій та рішень державної еліти, протиставлення «народу» та «еліти», а також апеляція до волі народу. Залишається виключно визначити які ключові слова привʼязати до кожної із зазначених ознак. Окремо розглянуто методи, завдяки яким стає можливим вимірювання інтенсивності використання популістського стилю у політичній комунікації, спираючись на перераховані ознаки. До цих методів віднесено класичний контент-аналіз, комп’ютерний контент-аналіз та холістичне градуювання. Виокремлено три підтипи комп›ютерного контент-аналізу — неавтоматизований, напівавтоматизований та автоматизований — з особливостями та сценаріями їхнього застосування.